Катерина Олександрівна Боброва - Риль. Любов дракона

Вони спізнилися. Хтось спритніший, дізнавшись про раннє повернення герцога, вже відвідав високопоставлену падаль. Коли Тарк з командою увійшли через задні двері, будинок був занурений у темряву. Тиша тисла на нерви. Важко було уявити, що вдень ця будівля ставала звичайним будинком, заповненим звуками кроків слуг, розмовами, можливо, навіть сміхом. Вночі ж тут панували тіні. Хоч Тарк і був прагматиком, але навіть йому здавалося, що тіні тут мешкають непрості. Занадто багато болю і смерті увібрали ці стіни. Якщо навіть магам не по собі, то як було ящірці? Якщо, звичайно, правдиві чутки про чутливість лускатих до чужих емоцій.

— Моторошне місце, — прошепотів Ріглі, обходячи довгу тінь, що простягнулася від схованої в кутку статуї.

— Ти ще не бачив підвали, — відгукнувся Тарк, переступаючи через тінь від крісла. Тінь хижо ворухнулася, командир завмер, потім видихнув — ні, здалося. З цим будинком явно щось не в порядку. Але часу розбиратися немає. Почуття, що годинник відраховує останні шанси виправити щось дуже погане, переслідувало його вже кілька днів. Сьогодні вночі вони притиснуть до стінки цього виродка, витрясуть з нього всю правду. Хоча ні, подробиці, мабуть, будуть зайвими. Нехай розповість тільки те, що стосується драконів, дівча і мага, який працював на нього.

Герцог виявився поруч зі своїм сховищем. Минулого разу, розкривши скарбницю Еспергуса, маги не стали запечатувати її назад. І тепер вона радувала своєю незайманою чистотою. Схоже, в гостях у герцога побувало чимало «друзів». І кожен турбувався тим, щоб прихопити з собою сувенір. Тарка завжди захоплювало чуття злочинного світу. Адже не злякалися помсти, ніби відчували, що хижакові залишилося недовго, тому що на нього оголосив полювання хтось сильніший і безжальний.

Судячи з усього, здоров'я герцога знало кращі часи. Корін першим рвонув до нього, принаймні спробував, Тарк зловив його за шкірку.

— Стояти. Всім стояти. Щось мені тут не подобається.

Він озирнувся. З минулого разу мало що змінилося. Невелика кімната з темно-коричневими стінами служила, мабуть, герцогу неофіційними кабінетом. Робочий стіл, шафа з паперами, шафа з не паперами, що демонструє мерзенні захоплення Еспергуса, відкриті двері в тепер уже порожню скарбницю і напівживий господар, що лежить на кам'яній підлозі. Біля голови зібралася невелика калюжка крові, ледь помітна в напівтемряві. Бліде обличчя герцога свідчило, що своє прізвисько Блідолиций він носить не даремно. Те, що Еспергус ще живий, можна було зрозуміти лише по пальцям лівої руки, що дряпали підлогу. Тарк придивився. Тремтячі рухи були повторюваними, немов герцог намагався вивести на підлозі якісь знаки.

— Ханар, ти ніби знаєш місцеву мову? — поцікавився командир.

— Трохи. Мій батько працював зі своєю торгівельною гільдією, правда, з сусідньої держави, але спробувати можна. Дещо в моїй голові залишилося.

Він присів навпочіпки, уважно стежачи за рукою герцога.

— «В», далі на кшталт «ш», «к», не зрозуміло, потім «ло» — це точно. Маячня якась!

— Не маячня, — похитав головою Тарк, — бачиш, людина на грані. Вирішив наостанок свою совість полегшити або, що ймовірніше, помститися. Ло, ло, — Тарк потер рукою чоло, — а якщо це перші літери, а не останні.

— Пастка, — підстрибнув на місці Корін.

— Ну, це не новина, — хмикнув Тарк, — мене більше турбує інше. Якщо сунемся — спекотно буде, не сунемся — клієнта втратимо. А він бачиш, який балакучий. Не можна втрачати такий момент.

— Командир, по ньому Сірим пилом торохнули. Залишилася година, не більше.

Свої назви більшість заклинань отримували або за іменами їх творців, або за асоціаціями, які у цих творців виникали при вигляді створеного ними нововведення. «Сірий пил» був пласким, горбистим і круглим, немов непропечений млинець, посипаний попелом. При зіткненні з живим об'єктом структура розсипалася на порох, осідаючи на шкірі, проникаючи всередину разом з повітрям і крізь пори. У заклинання була одна особливість, що робила його дуже зручним при вбивстві з почуття помсти, одночасно заносячи його у список заборонених до застосування. «Сірий пил» слід було назвати Сірою смертю, тому що він і був смертю — неминучою, але не миттєвою. Термін життя легко можна було регулювати розміром структури.

— Значить, у нас півгодини, щоб його витягнути, — прийняв рішення Тарк, — Ріглі, з тебе аналіз. Ханар — захисний купол. Нам тільки не вистачало обрушити будинок собі на голови. Стік, роби, що хочеш, але коли ми його витягнемо, клієнт повинен говорити.

Стік похитав головою.

— Його запечатали. Коли я зніму заклинання, у тебе буде лише кілька хвилин для розмови, і це в кращому випадку.

— А ти постарайся, щоб кілька хвилин у нас було в обов'язковому випадку. Ріглі, що у тебе?

— Наш невідомий маг дуже загадковий. Я вперше з подібним стикаюся. Начебто і знайома структура місцями, але частина плетіння відсутня, немов їх видалили після створення. До цього дня я вважав, що таке неможливо.

— Як і ми всі, — вклинився Корін.

Ріглі навіть не став обурюватися на те, що його перебили.

— При порушенні цілісності структура розсипається, а тут вона на чомусь тримається. Вибач, командире, зрозуміти, що тут навертіли, поки не можу. Я — маг, а не ворожка.

— Так, щоб у цього винахідника портал схлопнувся і не один раз, — вилаявся Тарк, з похмурим виглядом оглядаючи кімнату. Фіолетові і червоні нитки в центрі кімнати утворювали складну і безглузду структуру. Недоладність її була в пропусках, немов малюнок подекуди стерли, але ці пропуски ніяк не впливали на працездатність самого заклинання. У Тарка і сумніву не було, що ступи вони в кімнату, і невідомо, чи витримають їх щити вплив яскравої красуньки. Контрольні нитки проходили по всьому периметру кімнати, огинаючи лише кут, в якому лежала приманка.

— Час, — стиснувши долоні в кулаки, прогарчав Тарк, — є ідеї?

Команда магів дружно зітхнула. Завдання виявилося цікавим, але те, що його треба швидко вирішити, вбивало все задоволення.

— Є одна, але аж надто на маячню скидається, — зам'явся Ріглі.

— Кажи, — махнув рукою Тарк, — все одно інших поки немає.

— Я знаю тільки один рід плетінь, яких ми не бачимо.

— Це ж неможливо, — видихнув Корін, — лускаті не працюють на людей.

— Ну, якщо теоретично, то твоя сестра цілком могла б створити щось подібне після того, як її майстерність увійде в повну силу. Ти її джерело бачив?

— Ні, — потряс головою маг, — мені тоді не до того було.

— Ідея непогана, — кивнув Тарк, — якщо Риль може використовувати обидва види магії, то…

— Те особисто мені не подобається думка, що у нас під носом розгулюють кровники, які вміють працювати з двома видами магії, — насупився Ханар, — з усього