Арістофан - Комедії

брате, бо мені невесело, —

Жаданням нездоланним я катуюся.

Геракл

60 Яким, братуню?

Діоніс

Та несила й висловить.

А може, якось поясню на прикладі.

Хіть почував до каші ти бобової?

Геракл

До каші? Чом ні, сто разів траплялося.

Діоніс

Сказав я ясно, чи іще з'ясовувать?

Геракл

Та ні, про кашу годі, — зрозуміло все.

Діоніс

Такою ж я до Евріпіда пристрастю

Терзаюсь тяжко.

Геракл

Як це, до небіжчика?

Діоніс

Мене ніхто із смертних не затримає, —

По нього йду.

Геракл

Хоч і в глибінь Ладову?

Діоніс

70 І глибше, якщо буде треба, — свідок Зевс!

Геракл

Пощо?

Діоніс

Знайти поета хочу справжнього.

Одних нема, а хто живий — погані всі.

Геракл

А Іофонт хіба умер?

Діоніс

Мабуть, один

І залишився з кращих він, та й то — хто зна!

Адже я й сам у цьому ще невпевнений.

Геракл

Якщо на те, чи не Софокла б вивести

Відтіль раніш? За Евріпіда кращий він.

Діоніс

А я на Іофонта хтів би глянути, —

Що сам створити може без Софокла він?

80 До того ж цей проноза Евріпід, мабуть,

Втекти сюди зі мною й так спроможеться.

А той — був лагідний, і там він лагідний.

Геракл

А Агафон?

Діоніс

Де він? Пішов, покинув нас,

Поет чудовий, втрата друзям болісна.

Геракл

Та де ж він?

Діоніс

На бенкеті щасливенському.

Геракл

А де Ксенокл?

Діоніс

А хай він згине, свідок Зевс!

Геракл

Піфангел де?

Ксантій

(про себе)

Про мене ж ні словечка він,

Хоч і натер я плечі он як боляче!

Геракл

Чи хлопчиків нема в нас, що трагедії

90 Готують тисячами, язикатіші

За Евріпіда аж на цілу стадію?

Діоніс

Це все лиш пустоцвіти, лиш базікала,

Хор ластівок, в мистецтві партачі лише,

Що зникнуть всі після вистави першої,

Разом лиш намочивши на трагедію.

Хоч як шукай, нема поета справжнього,

Який заговорив би повним голосом.

Геракл

Як повним?

Діоніс

Так, щоб гомонів відважно він

Щось отаке нечувано промовисте:

100 «Ефір — домівка Зевса», «часу крок важкий».

«Не хтів святині розум присягатися,

Поклявсь облудно сам язик, без розуму».

Геракл

Тобі це до вподоби?

Діоніс

Аж не тямлюся!

Геракл

Та це одно блазенство, сам ти згодишся!

Діоніс

Не влазь в мій розум, свій-бо дім у тебе є.

Геракл

Це так погано, що вже далі й нікуди!

Діоніс

Вчи їсти нас!

Ксантій

(до себе)

Про мене ж ні словечка він.

Діоніс

То от для чого в цій чудній одежі я

Прийшов, за тебе вбраний, щоб назвав мені

110 Cвоїх ти друзів, на усякий випадок,

Яких стрічав ти, як ходив до Кербера.

Всіх пригадай, назви й пекарні, пристані.

Шляхи, криниці, роздоріжжя, селища,

Міста, харчевні, бардачки і заїзди,

Де менш блощиць.

Ксантій

(до себе)

Про мене ж ні словечка він!

Геракл

І ти, нещасний, зважився іти туди?

Діоніс

Ти не переч, а краще розкажи мені,

Яким шляхом найближче до Аща йти,

Щоб не гарячий надто й не холодний був.

Геракл

120 Який же, справді, показати шлях тобі?

Один ось від мотузки та ослінчика —

Повіситись.

Діоніс

Кинь, надто він задушливий.

Геракл

Є й інша путь, коротка і вторована —

Крізь ступу.

Діоніс

На цикуту натякаєш ти?

Геракл

Авжеж.

Діоніс

Холодна, зимна путь, засніжена, —

Тут можна і гомілки відморозити.

Геракл

Путь скору і стримливу показать тобі?

Діоніс

Так, задля Зевса, з мене ж не швидкий ходок.

Геракл

Доплентайсь до Кераміка…

Діоніс

А далі що?

Геракл

130 Та й на високу башту вийди…

Діоніс

Й що зробить?

Геракл

Відтіль дивись на перегони факелів, —

Коли ж довкола залунають вигуки:

«Пускай!», тоді пускайся й сам.

Діоніс

Куди?

Геракл

Униз.

Діоніс

Це ж так і мозок можна розтрусити весь.

Ні, шлях цей не для мене.

Геракл

А який же ще?

Діоніс

Яким ти сам спускався.

Геракл

О, це довга путь!

Ти спершу вийдеш на велике озеро

Бездонне.

Діоніс

Як я далі переправлюся?

Геракл

За два оболи в невеличкім човнику

140 Cтарий весляр на той бік повезе тебе.

Діоніс

Ого!

Велику силу мають ті оболи скрізь.

Відкіль вони взялись там?

Геракл

Ще Тесей привіз.

Гадюк і звірів безліч ти побачиш там

Жахливих.

Діоніс

Не залякуй, не страхай мене!

Ти цим мене не спиниш!

Геракл

Непролазна там

Грязюка далі й сморід, в ній покійники, —

Хто чужоземця скривдив подорожнього,

Чи, з хлопчиком поспавши, не платив йому,

Чи руку зняв на матір, батьку в зуби дав,

150 Чи клятвою поклявся неправдивою…

Діоніс

І тих, богами свідчуся, туди ж пора,

Хто співанки вивчає у Кінесія

Або тиради списує у Морсіма.

Геракл

А далі — флейт повіють ніжні подуви,

І дивне сяйво, мов земне, побачиш ти,

І миртові гаї, і юрми радісні —

Мужчин і женщин, і почуєш оплески…

Діоніс

А хто ж вони?

Геракл

Посвячені в містерії.

Ксантій

(до себе)

Я ж, далебі, осел при тих містеріях.

160 Ні, ноші я цієї більш не втримаю.

(Скидає ношу на землю).

Геракл

Вони усе, що треба, пояснять тобі.

Близенько понад їхніми оселями

Дорога йде аж до дверей Плутонових.

Ну, то щасливо, брате!

Діоніс

І тебе хай Зевс

Боронить.

(До Ксантія).

Ну, бери-но знову кладь свою.

Ксантій

Та я ж і знять її не встиг!

Діоніс

Жвавіше, ну!

Ксантій

Ой ні, благаю! Краще б ти найняв кого

З мерців, що оцією йдуть дорогою.

Діoніс

А як не стрінем?

Ксантій

Я нестиму.

Діoніс

Ну, гаразд!

На орхестрі проходить похоронна процесія.

170 Ну, от якраз і винесли покійника.

(До померлого).

Гей ти, до тебе мовлю я, небіжчику!

Не візьмеш, чоловіче, кладь в Аїд нести?

Покійник

(підводячись)

Важка вона?

Діoніс

Дивись.

Покійник

Даси дві драхми й квит?

Діoніс

А менше ні?

Покійник

(знову лягаючи, до свого проводу)

Гей ви, мерщій несіть