Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

Тешеб побачив її одразу. Вона танцювала з чоловіком, за якого збиралася заміж.  Вони міцно притискалися одне до одного, його долоні впевнено гладили її струнку спину, обтягнуту коротким блискучим топом.

Джинсова спідниця до середини стегна з бахромою і вишивкою, важкі для її витончених маленьких ніг черевики на високих стійких підборах – незважаючи на кумедність, такий одяг їй,  навіть,  личив.

Вона закинула голову і, прикривши очі, віддавалася легким поцілункам свого бразильця. 

Коли Веста сказала, що між Гаєю і її нареченим уже сталася близькість, Тешеб спершу не повірив, але дивлячись на них зараз, розумів: напевне, Веста  не збрехала.

То невже за допомогою зілля і  іншого чоловіка вдалося позбавити дівчину від дії місячного закляття?

Ні, такого бути не може!  Місячні чари проникають дуже глибоко і потрібно багато зусиль і магії, щоб позбутися їх. 

Але, дивлячись зараз на Гайю і Макса,  Тешеб не знав, як вчинити. Чи варто руйнувати цю гармонію?

Він шалено хотів повернути дівчину  собі. Він страждав без її поцілунків, без можливості самому цілувати її тіло. 

Мабуть, з ним таке  траплялось і  раніше, але давно, дуже давно. Так давно, що Тешеб  уже й не пам'ятав...

Він сказав Сіну, що має намір одружитися з нею за всіма законами іншого світу. 

Звісно, зараз він не збирався так поспішати, але бажав, щоб Гайя залишалася з ним якомога довше, принаймні доти, доки палахкотить пристрасть. А там –  буде видно.

Тешеб  струснув головою, швидким кроком пішов геть із залу, але на вході зупинився.  

Він не звик думати про почуття інших, хіба що за потреби, наприклад, під час обряду або тоді, коли йому самому цього хотілося.  

У нього досі дряпало душу від того, що Гайя від нього втекла. Але водночас він не збирався ламати її волю, а  просто хотів поговорити з нею, хотів розібратися, що їм робити далі.

Тому він  повернувся. 

Парочка вже не танцювала, а сиділа за столом.

Гайя тримала келих із коктейлем і, дивлячись поверх нього, уважно слухала Макса, який  щось говорив палко й квапливо.

Тешеб рішуче підійшов до їхнього столика.  Навколо вирувало  хитке  світло  дискотечних вогнів.

–  Я за тобою.  Ходімо! – тихо сказав він.

Келих затанцював у тремтячих пальцях Гайї, і вона поставила його на стіл.

–  Ходімо! –   повторив  Тешеб.

Макс різко піднявся.

– Що за? – грубо почав він, наступаючи на Тешеба, але тут же зробив крок назад і схилив голову, –  Прошу вибачення, я  трохи захопився...

Чаклунам не обов'язково знати в обличчя всіх богів іншого світу, вони безпомилково, інтуїтивно визначать тих, хто дає їм могутність і владу.

Гайя теж піднялася. Перший спалах розгубленості минув,  і обличчя її запалало ще яскравіше, але вже від гніву.

– Нікуди з тобою не піду! – з тихою люттю промовила вона, – Навіщо ти заявився сюди? Ти не маєш жодного права на мене... Обряд закінчено, і я вільна! Вільна, чуєш!

– Я тебе ні до чого не примушую.  Ми не встигли закінчити нашу останню розмову, тому я і прийшов, –  спокійно відповів Тешеб.

– Ні! Ми  все сказали одне одному все, що було потрібно!  Хіба ти не зрозумів? Хіба ти не почув мої слова?

– Мабуть, не зрозумів...

– Ти заважаєш мені відпочивати! Я тут зі своїм нареченим! Залиш  нас у  спокої! –  дівчина закипала дедалі сильніше.

Тешеб дивився на її палаюче гнівне личко. Звісно, він міг просто взяти її за руку і відвести силою і ніхто в усьому світі не посмів би протистояти йому.

– Отже, не підеш?

Гайя  потяглася навшпиньках.

–  Ні! – крикнула йому в обличчя. 

На них почали озиратися відвідувачі. Два охоронці багатозначно переглянулися.

Макс стояв, завмерши від жаху. У душі його теж вирували злість і відчай, але так розмовляти з тим, хто стоїть незмірно вище, він би не наважився. 

Тешеб  подивився на Гайю зверху вниз.  

Чари! Вони все ще наповнюють її кров, змушують усі її почуття так безпомічно метатися. 

Невже доведеться просити допомоги в матері, щоб позбавити Гайю від тих заклять? 

–  Добре! –  байдуже сказав Тешеб, –  Я залишу тебе у спокої.