Ольга Суниця - Невинна для мажора, Ольга Суниця

Одягаю куртку і виходжу з квартири. В мене сьогодні дуже багато справ. Час позбутись проблемного клубу і почати нове життя з коханою Настею.

 

 

Робочий день пробігає так швидко, що я навіть не  встигаю опам'ятатись, як настає вечір. Сьогодні я неймовірно щаслива і весь час посмішка не покидає моїх губ. Усі працівниці косяться на мене з подивом, але мені байдуже. Навіть, коли мене відправляють мити посуд, мій настрій не псується. Бо ввечері я знову побачу Стаса і кинуся в його обійми.

Поки їду додому гадаю, чи чекає він мене. Зранку обіцяв, що буде зустрічати, та я все одно трохи хвилююсь. Тривога посилюється, коли біля будинку підіймаю погляд на вікна квартири і бачу, що там темно. Нікого немає. Серце холоне і поспішаю у під'їзд. В голову лізуть дурні думки, що Стас міг мене покинути, помститись так би мовити. Жену їх геть, намагаюсь думати тверезо.

Дзвоню в двері і як очікувалось, ніхто не відповідає. І як я попаду додому? Тремтячими руками дістаю телефон і набираю Стаса. За першого разу не відповідає. Дзвоню ще раз. Тепер мене колотить від нервів конкретно. Що це може бути? Невже він зі мною грався?

Шокована дивлюсь на телефон і обдумую, що тепер маю робити. Як раптом Стас сам передзвонює і я швидко відповідаю.

-        Де ти? - викрикую, не можу стримати емоцій.

-        Вибач, я затримався. Ти вже біля квартири? - чую його приємний голос і відразу заспокоююсь. От я дурна, накрутила себе без всякої причини.

-        Так, я чекаю тебе, - вже спокійніше говорю.

-        Виходь у двір, я тебе зустріну.

-        Не розумію. Нащо? – хмурю брови.

-        Вийди, побачиш.

Стас вимикає телефон і мені нічого не залишається, як послухати його.

На дворі вже сутінки, але в світлі ліхтарів відразу впізнаю його фігуру. Стас йде швидко і щось несе в руках. Квіти. В мене перехоплює подих. Вперше, від дня нашого знайомства він дарує мені квіти.

Стас скорочує між нами відстань і стискає у міцних обіймах, а потім цілує в губи і вручає букет червоних троянд.

-        Дякую, мені дуже приємно, - промовляю зі сльозами на очах.

-        І це ще не все, - задоволено говорить і дістає з кишені щось маленьке і блискуче. - Тепер вони твої.

Чоловік бере мою долоню і кладе на неї в'язку металевих ключів. Я взагалі нічого не розумію і дивлюсь на нього здивованими очима.

-        Від чого вони? - запитую.

-        Від моєї квартири. Я не хочу з тобою розлучатись ні на хвилину і хочу, щоб ти жила зі мною. Ти згодна?

Вираз його обличчя схвильований, напевно боїться, що відмовлю. Як я можу? Адже понад усе на світі хочу бути з ним.

-        Так, - тихе слово вилітає з мого рота разом з парою.

Стас нахиляється і впивається палким поцілунком, зігріває губи своїми, обдає гарячим подихом. Потім відсторонюється і задоволено посміхається.

-        Тоді ходімо, - бере за руку і тягне в протилежну сторону від дому.

-        Куди? – округлюю на нього очі.

-        До мене. Ти переїжджаєш прямо зараз, - він підштовхує мене вперед і я змушена підкоритись. - Я мав нахабність перевезти всі твої речі.

Вражена його словами, відкриваю рота.

-        От нахаба, - випалюю, а в душі тішуся, що він поруч зі мною.

-        Вибач, але я не витримаю ще одну ніч на тому жахливому дивані, - кривиться, наче від болю.

Добре його розумію, я сама мучилась на гидкому старому дивані.

Йдемо ми не довго, вже на сусідній вулиці повертаємо у двір і заходимо в під'їзд багатоповерхового будинку.

-        Ти живеш так близько від мене, - здивовано промовляю, поки піднімаємось ліфтом.

-        Напевно, нас тягне одне до одного, навіть на відстані. Ми, як ті магніти, - задумано промовляє Стас. - Я мав безліч варіантів, але обрав саме цю квартиру, саме в цьому районі.

Стас показує мені своє житло. Водить по кімнатах, потім на кухню  і в ванну.

-        Можеш розкладати речі де завгодно, - промовляє і обіймає за талію, притискається до спини.

-        А якщо я займу всі полиці? - дразню його і дивлюсь на наше відображення в дзеркалі.

-        Думаю ми домовимось за гарну винагороду, - звабно шепоче на вухо.

Наші погляди зустрічаються і я чітко бачу в його палких шоколадних очах бажання. А потім він це підтверджує гарячим поцілунком в шию.

Я не перестаю дивитись на наше відображення. Чоловік і жінка стоять обійнявшись. І по них добре видно, як сильно вони кохають і хочуть одне одного. На мить здається, що це зовсім чужі люди, а потім опам'ятовуюсь, розвертаюсь до Стаса і цілую його так жадібно, як ніколи в житті не цілувала.

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно