Данило Туптало - Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало

яку святі вкинені були, і, давши сторожі багато золота, ввійшов до святих, тоді, звільнивши від вуз руки їхні, а з ніг їхніх кайдани скинувши, подав їм їжу і просив їх, щоб поїли, — уже-бо вісім днів голодні без їжі пробували. Припадав до їхніх ніг, цілував їх і прославляв страждання їхні, кажучи: "Блаженні ви є, раби Господні, добрі та вірні, які мають увійти в радість Господа свого, бо страждаєте за нього аж до крові. Блаженні ви, добрі подвижники, бо вам плетуться на небесах вінці правицею Вишнього, адже терпінням ідете на подвиг, що вас чекає, і маєте завтра, як вам відомо, страждання своє звершити. Блаженні ви, страстотерпці Христові, яким відчинене є Небесне Царство, бо страждаєте із Христом, який постраждав за нас, — коли із Ним страждаєте, із Ним і зацарюєте. Молю-бо вас, святі угодники Божі, попросіть за мене Владику Христа, щоб милостивий до мене був, бо хотів і я за нього страждати, але не маю стільки міцності, боюся-бо лютих мук, що їх на вас бачу". Відповіли святі: "Ніхто, улюблениче, котрий боїться, не є досконалий, ніхто не пожне, коли не сіяв, ніхто не увінчається, коли не постраждає. Згадай слова, що є в Євангелії: "Хто ж мене відцурається перед людьми, того і я відцураюся перед небесним Отцем моїм". Коли боїшся тимчасової муки, вічної не уникнеш; коли страшишся ісповідати Христа на землі, не будеш насолоджуватися баченням лиця Його на небесах. Іди-бо, брате, і ходи із нами шляхом мученичим до Владики, який дивиться на подвиги наші, з нами вкупі постраждай, таку-бо дружину не скоро знайдеш". Коли це сказали святі, розпалився Уар серцем до любові Божої і до терпіння Ісуса Христа і провів усю ніч оту в темниці зі святими мучениками, учення їхнє вислуховуючи з насолодою.

Коли настав ранок, прийшли слуги від князя в темницю взяти святих мучеників на суд і, ввійшовши, знайшли Уара, який сидів із в'язнями, і, від слів їхніх здивувавшись та вразившись, сказали: "Що тут робиш, Уаре? Чи не одурився ти, зваблений байками лукавих людей; чи не боїшся, що коли хтось звістить про це князю та вельможам, не тільки загубиш воїнський сан, але й життя свого позбудешся?" Відповів Уар: "А хто з вас має донести на мене князю, ви ж бо є мені друзі? Та й коли обмовите мене, готовий я за Христа померти з християнами" . Слуги-бо замовкли, взяли шестеро мучеників, бо сьомий занеміг од ран, тож, залишившись у темниці, помер, пішовши до Христа і відступаючи місце своє Уару, щоб він, заповнивши його місце, звершив страждання.

Приведено було зв'язаних святих перед лице князя, який із великою пихою сидів на суді і принуджував їх, щоб принесли ідолам жертви. А коли не послухалися, оголено їх і бито без милосердя по ранах, раніше завданих. Коли рани додавалися до ран, додавався і біль до болю, вони ж терпіли, нічого більше не кажучи, тільки це: "Християни ми є!" По тому зирнув князь і питає: "Чи не семеро їх було?" Тут бачу шестеро, де ж бо сьомий?" Коли це мовив князь, святий Уар, який туди надійшов, наповнився божественної ревності і рече: "Це я сьомий, той-бо вже скінчив своє життя й представ перед Христом. Мене ж залишив спадкоємцем своїх страждань. Що він тобі винний, я готовий тобі за нього віддати, замість нього хочу із цими добрими страждальцями за Христа постраждати, християнин-бо я є". Князь же, це почувши, запитав наближених: "Хто це такий?" Відказали: "Уар-воїн, начальник Тианинської спіри". Здивувався князь і каже до Уара: "Який це сатана намовив тебе до явної вдатися пагуби, честь же воїнську погубити й позбутися призначеної тобі плати та й душу свою вкинути в таке зло?" Блаженний же Уар відповів: "Хліб, який зійшов з неба, і божественну чашу найдорожчої крові Господа мого я вибрав над усі твої почесті й платню. Немає нічого мені любіше Христа мого: ані честь ваша, ані сан мій, ні велика плата, ані життя — це мені є честь, щоб за Христа страждати; те мені віднайдення, щоб за Христа всього позбутися; і те мені життя, щоб за Христа померти". Князь же на святих шестеро мучеників зирнув ярим оком і сказав: "Чи не ваша то робота, нечестиві улесники, що звабили такого воїна царського, ви обезумили його вашим чаруванням. Клянуся великими моїми богами, що спершу вас погублю, аніж його, і помщуся за все безчестя богам нашим, недостойні бо ви серед живих бути, бесмертних богів ганьблячи, ще й інших приводячи до того ж зла якоюсь звабою". Відповіли святі: "Не звабили Уара, але від зваби збавили, не обезумили, а врозумили його; Бог же подав йому міцність і дерзновенність до подвига, щоб укупі з нами здолати вашу й богів ваших неміцну силу. Трохи зачекай і побачиш мужність його воїнствування, бо учинили його ангельським воїном. Хвалишся погубити нас, того нам і потрібно, щоб покласти голови за всіх Господу". Князь же мовить: "Коли роздроблю я тіла ваші, хіба, впавши, не поклонитеся богам єгипетським?" Святі ж відповіли: "Боги, що неба й землі не сотворили, погинуть". Блаженний же Уар, більше підбиваючи князя на гнів, рече до нього: "Чому утруднюєш святих, безумне й некорисне кажучи? "Глупоту говорить безумний", — вістить Ісая-пророк. Ось лежать перед тобою простерті їхні тіла, чини, що хочеш".

Розгнівався-бо, князь, повелів Уара підвісити голого на дереві, щоб мучити його. А до святих мовить: "Побачимо, хто кого здолає: чи нас ви, котрі муки приймаєте, чи вас ми, які муки на вас накладають. Воістину, коли ви здолаєте нас своїм терпінням, відкинуся богів моїх і у вашого Христа почну вірити". Святі ж відказали: "Випробуй на одному з нас свою силу, і коли одного переможеш, то на інших матимеш надію". Уар же, починаючи страждати, мовив до святих мучеників: "Благословіть мене, святі страстотерпці, раба свойого, хай доєднаюся до вашої частки. Помоліте за мене Владику Христа, щоб подав мені терпіння, знає-бо Він єство наше: "Бадьорий-бо дух, але немічне тіло". Святі ж звели очі свої до неба, щиро за нього молилися, а Уара почали слуги по всьому тілу палицями і батогами бити. Коли ж били святого, рече князь: "Тепер скажи, Уаре, яку маєш користь од Христа твого?" Уар же доблесно відповів: "Більшу, аніж від твоїх бісів". Святі ж закричали до Уара: "Мужайся, Уаре, і хай кріпиться серце твоє — це-бо біля тебе Христос невидимий, укріплює тебе!" Уар же