Ірен Васильєва - О, мій Бос, Ірен Васильєва
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Елізабет подивилася на Майкла сумним поглядом. Той помітивши зміну її настрою, різко напружився.
- Мила щось не так?
- Ні - Всхлипнула та. - Просто дуже сендвіч захотілося.
Майкл видихнув. А його батько знову засміявся.
- Точно хлопчик буде. Готовий навіть сперечатися.
Майкл, набравши номер ресторану, замовив коханій сендвіч. Чим дуже сильно її потішив. Пообіцявши добрі чайові за швидку доставку. І це спрацювало. За кілька хвилин пролунав стукіт у двері. Повідомляючи, що замовлення доставлено.
Бачачи, як його Елізабет мало не підстрибує від передчуття на стільці, настрій злетів до неба. Він був дуже щасливий бачити її такою веселою і щасливою.
Весела балаканина за сніданком якимось чином торкнулася теми автомобіля для Елізабет. І тут почалося.
- Ні в якому разі. Цьому не бути. Ти сама не водитимеш машину. Це дуже небезпечно.
Обурився той. Але Елізабет не збиралася здаватися.
- Майкл, Елізабет права. Їй дуже потрібен автомобіль. Як ти собі уявляєш, вона повинна буде їздити у своїх справах з дитиною на руках?
- Батьку, повір мені. Їй не можна за кермо. Ти чув би, що мені розповів її батько.
– Тато все прикрасив. – обурилася дівчина. – Я гарний водій.
- Можливо. – Заперечив Майкл. – Він може трохи й прикрасив, але твоя мама мені суворо заборонила пускати тебе за кермо. І знаєш, я їй вірю. І чомусь вірю в те, що, сівши за кермо ти проломила дірку в сусідському будинку.
Елізабет зморщила свій носик.
- І коли це мій тато встиг тобі стільки розповісти?
- У день нашого весілля. Поки ти збиралася. Сказав що я мушу повністю усвідомлювати що на мене чекає. Бо потім шляху назад не буде.
Батько Майкла не витримав і голосно розреготався.
- Вибачте. Не зміг утриматись. - Закінчивши сміятися той промовив. - Так у чому проблема, наймемо водія і справа зроблена.
Майкл, кивнув головою, погоджуючись.
- Так згоден.
- А ревнувати не будеш до молодого водія. - Примруживши очі в яких танцювали хитрощі запитала Елізабет.
- А чому я повинен ревнувати до сивого, шести десятирічного, глибоко одруженого чоловіка, що має п’ять онуків, свою дружину? - здивовано запитав Майкл.
І тут вони втрьох вибухнули диким сміхом.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «О, мій Бос, Ірен Васильєва», після закриття браузера.