Рафаелло Джованьолі - Спартак

в Бовіані з Еномаєм і нападе на Коссинія й Варинія, перш ніж вони закінчать комплектування своєї нової армії.

І от на світанку наступного дня Спартак на чолі легіону вийшов з табору й через Кавдинські гори попрямував у Алліфи. Скільки Евтибіда й Мірца не просили його взяти їх із собою, він не погодився, заявивши, що йде не на війну, а тільки на розвідку, і незабаром повернеться; він просив їх залишатися в таборі й чекати на його повернення.

Коли Спартак прибув у Бовіан, він уже не застав там Еномая, який знудився у таборі. Два дні тому він знявся з табору й попрямував у Сульмон, де, за повідомленням розвідників і шпигунів, перебував Вариній для набору солдатів. Еномай сподівався напасти на нього й розбити.

Але трапилося те, чого обмежений розум Еномая не міг передбачати: Коссиній, наступного ж таки дня після відходу германця, таємно залишив Бовіан і попрямував слідом за гладіаторами з наміром атакувати їх із тилу, щойно вони зустрінуться з Варинієм.

Спартак одразу зрозумів усю небезпечність становища Еномая. Він дав своєму легіону кілька годин для відпочинку а потім вирушив слідом за Коссинієм, що випередив його вже на два дні. Коссиній старий солдат, але бездарний полководець, сліпо благоговів перед стародавніми правилами. Він рухався, як того вимагав звичай, переходами по двадцять миль на день, а Спартак, зробивши два переходи по тридцять миль, наздогнав його через два дні в Ауфідені й напав на нього. Коссиній із сорому й розпачу кинувся в ряди гладіаторів і загинув.

Продовжуючи просуватися із тією ж швидкістю, Спартак вчасно устиг на допомогу Еномаю й неминучу його поразку перетворив на перемогу. Германець вступив у бій з Варинієм між Маррувієм і озером Фуцин. У Варинія було близько восьми тисяч солдатів. Під натиском римлян ряди гладіаторів порідішали, але в цей момент з'явився Спартак і відразу змінив хід бою. Вариній, зазнавши поразки, з численними втратами, швидко відступив до Корфінія.

Під час цих набігів Спартак набрав стільки рабів і гладіаторів, що за два місяці склав два нових легіони й повністю озброїв їх. Але завбачливого Спартака не спокушала думка про облогу Рима. Він розумів, що двадцяти й навіть тридцяти тисяч солдатів було б недостатньо для такої військової операції.

Тим часом Публій Вариній, набравши з дозволу сенату серед піцентів величезну кількість вояків і отримавши підкріплення з Рима, із величезними бажанням змити ганьбу поразки, наприкінці серпня виступив з Аскула й на чолі вісімнадцяти тисяч солдатів великими переходами рушив на Спартака. Спартак, довідавшись про наближення Варинія, рушив йому назустріч. Напередодні вересневих ід (19 вересня) війська зійшлися. Зав'язався бій.

Бій був тривалим і кровопролитним, але до вечора римляни під натиском несамовитої атаки гладіаторів кинулися навтьоки. Ця остання атака була такою стрімкою й потужною, що легіони Варинія були вщент розбиті.

Сам Вариній, прагнучи підтримати честь Рима, боровся з розпачливою хоробрістю й великим завзяттям, але, поранений Спартаком, змушений був залишити в його руках свого коня й дякувати богам за порятунок власного життя. Понад чотири тисячі римлян загинуло в цьому кровопролитному бої. Гладіатори заволоділи їхньою зброєю, обозом, табірним устаткуванням і прапорами, навіть взяли у полон лікторів зі свити претора.

РОЗДІЛ 14
ГОРДІСТЬ ЛІКТОРА СИМПЛІЦІАНА

Після поразки під Аквіном претор Публій Вариній з десятьма тисячами воїнів — залишками своїх розбитих легіонів — відступив у Норбу Там він зміцнив сили з наміром одночасно захищати Аппієвий і Латинський шляхи — на випадок, якби ненависний йому гладіатор, всупереч усім правилам тактики, традиціям і вказівкам досвідчених полководців набрався нахабства вирушити до стін Рима.

У свою чергу Спартак після блискучої перемоги під Аквіном послав у табір під Нолою гінців з повідомленням про цю перемогу, а своїм легіонам дозволив відпочинок у таборі, який залишили римляни. Там він викликав у свій намет Еномая й передав йому командування чотирма легіонами, взявши з нього слово, що до його повернення він у жодному разі не залишить аквінський табір. Еномай пообіцяв. О другій годині по півночі Спартак таємно залишив табір гладіаторів і на чолі трьохсот вершників вирушив у похід, мета якого була відома лише йому одному.

За два місяці походу Спартака в Самній і Латій у табір під Нолою прибула з усіх кінців така кількість рабів і гладіаторів, що Крікс сформував три нових легіони, чисельністю понад п'ять тисяч осіб кожен.

Легіони, виконуючи наказ Спартака, щодня вправлялися у тактичному маневруванні, у володінні зброєю. Солдати займалися цим охоче й вельми старанно. Усвідомлення, що вони — солдати, які борються під святим прапором волі, додавало почуття людської гідності, піднімало їх у власних очах.

А Спартак тим часом на чолі своїх трьохсот вершників щодуху скакав римською дорогою. Хоча остання перемога гладіатора не на жарт настрахала населення латинських міст, Спартак уважав небезпечним з'явитися вдень на Аппієвому шляху і прилеглих до неї преторських шляхах з невеличким загоном. Тому фракієць вирушав лише, коли сутеніло, а з настанням світанку ховався в лісі або на якій-небудь патриціанській віллі, розташованій оддалік шляху чи у такому місці, де можна було забезпечити укріплення на випадок раптового нападу. Так третьої доби опівночі він досяг Лабіка, міста, розташованого на однаковій відстані від Тускула й Пренести, між Аппієвим і Латинським шляхами. Отаборившись зі своїми вершниками у затишному й безпечному місці, ватажок гладіаторів викликав до себе командувача загоном і наказав йому чекати на нього тут протягом двадцяти чотирьох годин. Якщо ж він не повернеться, самніт мав повернутися в Аквін з усім загоном тим же шляхом, яким вони йшли сюди. І Спартак один поскакав преторським шляхом, що від Пренести вів через Лабік у Тускул.

На чарівних пагорбах, що оточували стародавнє місто, були розташовані численні вілли римських патриціїв, які в літні місяці приїжджали подихати цілющим повітрям і часто залишалися тут до глибокої осені.

Коли Спартак перебував за дві милі від міста, вже починало світати. Він запитав у якогось селянина, що прямував з мотикою у поле, як проїхати