Кала Тор - Потраплянка з Харкова , Кала Тор

В його очах боролися ревнощі, роздратування, бажання сперечатися… і ще щось, більш глибоке, більш небезпечне.

Я знала, що в цю мить вирішувалося все.

Він міг або прийняти мене такою, яка я є, або…

Важке мовчання здавалося вічністю.

І нарешті—глибокий видих.

— Міліндо, вибач, — промовив він, його голос звучав трохи скрипуче. — Це все моє чоловіче почуття власності. Моє—ніхто не має права чіпати, дивитися, бути поряд. Але, звісно, це тільки твоє право обирати друзів, колег, навіть… недругів.

Напруга розчинилася в повітрі, ніби туман, що поступово зникає під першими променями сонця.

Я розслабилася, легенько торкнувшись його пальців.

А він підняв на мене погляд, у якому спалахувало щось зовсім інше—щось темне, небезпечне і занадто привабливе.

І наш вечір плавно перетік у нашу спальню яка остаточно вирішила все між нами.