Софія Чар - Факультет некромантії. Виживуть (не) всі, Софія Чар

Спохмурнівши, жінка кинула швидкий погляд назад й встигла вловити дві… Три! Пари червоних очей.

Барс миттєво зірвалася з місця, на ходу кинувши через плече бойове заклинання. Судячи з вереску – потрапила, але радіти не поспішала. Двоє всіляко залишалися.

І втекти від них не варто було навіть думати. Зате можна було зайняти більш вигідну позицію. Попереду був будинок з низькою причепою, по якій можна було забратися на стріху. Добігти б тільки…

– А бодай тебе!..

Різко загальмувавши, Анна махнула рукою й відкинула тварюк на десяток кроків назад. Тих двох, що мчали за нею. Але не ту трійку, яка постала перед нею ніби нізвідки.

Судоромно стиснувши долоню на ручці кошика, жінка повільно відступила. Спроба викликати клинок не привела ні до чого і жінка лише приречено зітхнула.

– Завдання: некромант опинився у підворітті з пляшкою самогону та п'ятіркою упирів. Питання: некромант просто ідіот чи шалений ідіот?

Опустивши кошик на землю, жінка знову різко змахнула руками, відкидаючи упирів убік. Ті роздратовано загарчали, але одразу підскочили на лапи, щоб знову атакувати.

Відступати вони не збиралися. Коли ще вдасться загнати в кут такий солодкий і безглуздий шматок м’ясця.

Стиснувши губи, жінка швидко озирнулася. Поруч не виявилося ні палиці, ні чогось іншого.

«– А якщо зовсім нічого немає під рукою, можна врукопаш з упирем зійтися? – Зацікавлено поцікавився якийсь наївний першокурсник.

– Можна, навіть треба. – Горик поблажливо потріпав його по волоссю. – Якщо некромант був настільки довбнем, що виявився віч-на-віч з упиром без зброї та магії – нічого йому ганьбити факультет.»

Голос Горика пролунав ніби наяву, але посміхнутися Барс не встигла. Перший упир, спружинивши на непропорційно високих худих лапах, стрибнув на неї.

– Звали звідси! – Встигнувши ухилитися, жінка перекидом підпірнула під нього.

Удар чобота з металевою набійкою відбив апетит другому. Третього вдалося вхопити за розкриту пащу і що було сили штовхнути на четвертого.

П'ятому пощастило більше.

Від несподіваного болю, що пронизав ікру Барс завила й полоснувши упиря різко відрослими кігтями. З горла вирвався низький загрозливий рик, підхоплений утробним завиванням усієї п'ятірки.

Якщо магів вони ще хоч трохи побоювалися, на перевертня накидалися гуртом. І справи їм до того химера перевертень чи ні не було.

– Твар-р-рюки… – глухо прогарчала Барс, хижо згорбившись, щоб відбити атаку.

Водночас жінка розуміла, що врятувати її може лише диво. Патруль, якщо взагалі залишився живим, не сунеться сюди до ранку. Коли це в міську варту некромантів чи вмілих бойовиків брали, та ще в таку дупу патрулювати засилали? Ні, про те, що десь у нетрях трагічно загинув не дуже розумний перехожий, дізнаються лише вранці. Дізнаються, обуряться, відрядять якогось бойовика на полювання, але це буде вже потім і Барс ця милість не допоможе вже нічим.

Дива не сталося. Не зважаючи на те, що упирі зазвичай полювали поодинці, сьогодні вони виявили дивовижну злагодженість дій. З погрозливим гарчанням, вони почали повільно наступати, атакуючи короткими випадами. Загнати жертву в куток, а там…

А там буде великий і смачний бенкет.

На жаль для зголоднілих тварин, ставати другом їхніх шлунків Барс не збиралася. Вишкірившись не гірше за упирів, жінка різко зробила крок уперед, але ледве не спіткнулася про забутий кошик.

Кинувши на неї роздратований погляд, жінка спершу скривилася, а потім зненацька посміхнулася.

– Ану додамо веселощів!

Злісно вищирившись, жінка повільно ворухнула пальцями, змушуючи важку сулію стрибнути в руки. Короткий рух зап’ястка і пробка з гучним «чпок» покинула горлечко.

Дуже тихий звук, ніби послужив сигналом для старту. Двоє упирів спробували атакувати одночасно праворуч і ліворуч.

– А на!

Щедро хлюпнувши з пляшки на всі боки, Анна відскочила назад.

Завивши, один з упирів вовчком закружляв на місці, намагаючись протерти очі. Другому пощастило більше. Встигнувши ухилитися, він кинувся до жертви разом із ще одним товаришем, що відразу ж відхопив заряд спирту в морду.

– Пішов звідси!

Глухе «бемс» об череп особливого завзятого приємно здивувало некромантку. Ось що означає фірма!

Але зрадіти, як і підпалити пролите жінка не встигла.

Упирі, хоч і ставилися до нижчого нежиті, не були тупими. А об'єднавшись у зграю, вони яскраво демонстрували, наскільки кілька голів кращі за одну.

Що одна тварюка кудись зникла, Анна помітила надто пізно. Погане передчуття змусило її відсахнутися праворуч, але підвела поранена нога.

Скинувшись, жінка похитнулася й остаточно впала під потужним поштовхом туші, що плигнула на її спину. Від удару об землю з легень просто вибило повітря, на мить перед очима потемніло. Пальці спробували зібрати нитки енергії для якогось простенького заклинання, хоча краєм свідомості Анна й розуміла, що вже запізнилася.

Зуби упиря небезпечно клацнули біля самої шиї.

Перед очима промайнуло життя.

Згадалася забута на столі немита чашка і вкрадена у Кой шоколадка.

«Після такого тільки в пекло…» – прощаючись зі світом, встигла подумати жінка.

Але смерть раптом передумала заглядати до неї. Тяжкість зі спини несподівано зникла. Пролунав звук короткого вереску і звук, ніби на землю впав соковитий фрукт. Дуже соковитий.

– Яка ж ти мені дорога!

Перша думка про те, щоб підвестися миттєво залишила Барс.

Голос того, хто говорив, був дуже чітким, знайомим і злим. Злим настільки, що в першу мить Анна навіть пошкодувала, що її насправді не зжерли.

Четвірка упирів, що залишилася в живих, якось навіть зніяковіла. На жаль, це їх не врятувало.

Не отримавши відповіді від дружини, демон повільно оголив тонкий клинок. Погляд зелених очей спалахнув червоною іскоркою справжньої люті.