Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

Просто кивнула, я пам'ятала своє бачення і зараз, переглядаючи його, розумію, що час підтискає. Галета, що дав дідусь, просто розтанула в роті й одразу пішов дикий приплив сил. Ми перетнули кордон і обернулися, а потім щосили помчали до нашої мети. Я хоч і була дрібною, мчала нарівні з дідусем, і він схвально погаркував мені. А я біжу і розумію, що до цього була повністю впевнена, що він просто маг! А дідусь виявився перевертнем, ось так сюрприз! Важко сказати, скільки минуло часу. Але коли дісталися, була вже непроглядна темрява. І якби не загострений звіриний зір, я б покалічилася. У печеру, вона ж святилище, я влетіла сама і стала дуже тихо і швидко пробиратися до центру. Пасток не було, принаймні поки що.

Може, вони не очікували таких божевільних, як я? Біля вівтаря був слимак у людській шкурці. І той, у кого він вліз, уже почав смердіти, але його це явно не бентежило. Портал уже відкривався. Помітила каміння, що показувало видіння, їх треба розбити. Хоч плач, хоч смійся, тут теж був щур. Кинулася, зловила з одного стрибка і жбурнула його на вівтар немов снарядом, збиваючи виставлені магічні камені. Вони з гуркотом потрапляли на підлогу, розбиваючись на крихту.

Але один темний все ж вийшов. Ми з ним встигли навіть переглянутися. Він, подивившись на свого помічника, поморщився. І знову звернув погляд на портал, який власне закрився. А коли він знову перевів погляд туди, де я була, мене там уже не було. Я вже драпала з печери. Щойно опинилася в тунелі, обернулася на людину й жбурнула заклинанням землі, руйнуючи саму печеру й обрушуючи її на голови тих, хто там залишився. А потім знову обернулася і з усіх лап понеслася геть. Вибравшись із печери, не зупиняючись, понеслася навтьоки. Дідусь одразу приєднався до мене, і ми двома пухнастими торпедами побігли геть.

Ззаду почули рев, від якого ми припустили ще швидше. Шкурою відчули погоню. Довелося петляти. Я порикувала дідусеві, коли потрібно вильнути, і ми йшли від фаєрболів та інших смертельних заклинань. Кордон наближався, і я зрозуміла, що ми підбігаємо до тієї його частини, де потрібно буде стрибнути. Не зупиняючись і не сповільнюючись, стрибнула з обриву. У польоті перетворилася, і пройшовши захист, підстрахувала себе магією, спокійно приземляючись. Я очікувала фаєрбола в спину. А потім, спалах ведіння відповідь, дідусь закрив мене.

— Ідіот! — проричала і спіймала дідуся магією — Навіщо?! — зі сльозами крикнула йому — Я ж підстрахувалася!

— Ти моя дівчинка, я не міг по іншому!

Я тільки злісно прогарчала і, накинувши легке заморожування та знеболення на обпалену дідусеву спину, відмітила місце на карті, куди ми прибудемо, відправила Гору. А потім зателефонувала Алексу.

— Зустрінь нас на точці, скинула Гору і відкриєш одразу портал у фортецю. Дідусь вирішив погеройствувати, р-р-р, дратує це.

Друг встиг тільки кивнути, коли я перервала розмову. Дідуся поклала на магічні ноші й підчепила їх на себе в котячому вигляді. Благо додумалася обнулити його вагу і зараз могла мчати з усіх лап з дідусем за спиною. Магія танула повільно, але неухильно. Плюс відкат після магічного енергетика скоро мене наздожене. Мені потрібно бути у фортеці, коли все зійде на нуль. Здається, я виклалася на свій максимум навіть із магічним прискорювачем. Алекса і друзів ледь не знесла. Вони спробували розпитати, що трапилося, я тільки зло гаркнула, показавши на діда.

— Вона сильно злиться, каже все потім. Терміново у фортецю поки в неї сили остаточно не вичерпалися, і дід не помер.

Хлопці відкрили мені портал, і я побігла в нього. У дворі лапи підігнулися, і я вже людиною впала на землю. Портал одразу закрився. Але до нас уже поспішали солдати. Помітила правителя і зрозуміла, що мене накриває істерика. Дідуся одразу віднесли до цілителів. Мене теж підхопили на руки і несли як дитину, на руках я дозволила собі поплакати. А потім і покричати в подушку.

— Що з нею? — запитав правитель.

— Емоційний відкат, — відрапортував цілитель.

— Може, заспокійливого?

— Тоді вона одразу засне.

— Ліє, мені потрібно знати, що вийшло, — сказав твердо правитель, — ти зможеш записати свої спогади щодо сьогоднішніх операцій?

Кивнула, уже не плакала. Показала цілителю руки. Він вручив мені флакончик і шматок тканини.

— Відтирай.

Впоралася хвилин за десять. Потім напилася води. На мене дивилися якось дивно, особливо на мій живіт, який роздувся.

— Можете її перевірити, по моєму, це не нормально.

Цілитель, поклавши руки мені на кругленький живіт, повідомив:

— Вона надихалася магічного пилу. Вийде, коли засне. Зараз краще переписати спогади, і ми зможемо зайнятися тобою, малятко.

Фиркнула і прийняла з рук правителя артефакт для запису спогадів. Впоралася за півгодини.

— Я все одним шматком.

— Дякую, відпочивай.

Цілитель одразу сунув мені в руки чашку з зіллям. Пахло смачно, а на смак гірке. Після цього мене поклали в ліжко, і я швидко заснула.

Правитель далеко не йшов. Тут же переглянув спогади.

— Хм, усе точнісінько як у її веденні. Один потрапив у наш світ, і навіть її ідея з вибухом не допомогла. Добре, що самі втекли. Коли вона прокинеться, потрібно ще одне питання вирішити, терміново.

— Через дві години зможемо розбудити. Вибачте, це найменший час. Вона все ж таки ще дитина, а про це всі забувають.

— Якщо вона не допоможе, ми всі помремо.

Прокинулася немов від поштовху, через дві години, як і обіцяв цілитель правителю. Подивилася на чоловіка цілителя, що схилився наді мною. Перевела погляд на правителя.

— Вибач, що не даю відпочити. Але потрібно підкоригувати формулу магічного полога.

Просто кивнула.

— Я запишу на кристал.

— Добре.

За десять хвилин, які вичавили всі сили, що ледве встигла накопичити, віддала кристал із магічною формулою полога для нового кордону. Після, мене знову занурили в цілющий сон. Дідусь весь цей час був у ньому. Я йому ще висловлю все, що думаю про його вчинок. Наступного дня Алекс подзвонив дуже вчасно, я тільки спіймала дідуся для того, щоб покричати на нього. На дзвінок, мабуть, випадково відповіла, бо не збиралася і друг ще встиг почути: