Вільям Форд Гібсон - Нейромант

Ні, – сказала Три-Джейн, – зі мною Хідео. Не впевнена, що ти розумієш Хідео до кінця. Вона, очевидно, розуміє.

– Не хочеш випити?

– Вина. Білого.

Кейс вимкнувся.

Мелкам згорбився над пультом керування «Гарві», куди надходили стикувальні інструкції. На головному екрані червоний квадрат позначав стрейлайтівський шлюз. «Гарві» був більшим, зеленим квадратом, що поволі зменшувався й смикався то туди, то сюди, виконуючи Мелкамові команди. Менший екран зліва показував схематичне зображення «Гарві» й «Ханіви», коли ті наближалися до вигину веретена.

– У нас година, чувак, – сказав Кейс, витягаючи оптоволокна з «Хосаки». Батареї в його деці вистачить на півтори години, але конструкт Рівного також відтягує заряд. Він швидко, механічно примотав мікропорою картридж із конструктом до низу «Оно-Сендай». Повз нього пропливла Мелкамова страхувальна система. Він упіймав її, відчепив собі два еластичні троси з гумовими присосками й застебнув їхні карабіни один за інший. Присоски притиснув до бокових панелей деки й витиснув з-під них повітря, щоби ті присмокталися. Почепивши деку з конструктом на імпровізованому ремені через плече, він насилу вліз у шкіряну куртку й перевірив кишені. Паспорт, отриманий від Армітіджа, банківський чип на ім’я з паспорта, кредитний чип, виданий на митниці Фрісайда, два дерми бетафенетиламіну, придбані в Брюса, скатка нових єн, півпачки «Єхеюань» і сюрикен. Кейс кинув фрісайдівський чип через плече й почув, як той ударився об російський скрубер. Він майже повторив те саме із cюpикeнoм, та чип рикошетом відскочив йому в потилицю, змінив напрямок ударився в стелю й пролетів повз Мелкамове ліве плече. Зайонець відірвався від штурвала й виразно глянув на Кейса. Той подивився на сюрикен і запхав його в кишеню куртки, почувши, як тріснула підкладка.

– Мовчазний на зв’язку, ман, – сказав Мелкам. – Мовчазний каже, що шаманить із системою безпеки, аби зістикувати «Гарві». «Гарві» стикується як інше судно, вони чекають на те судно з Вавилону. Мовчазний передає стикувальні коди.

– Ми скафандри вдягнемо?

– Заважкі. – Мелкам знизав плечима. – Лишайся в сітці, чекай.

Він увів останню послідовність і взявся за рожеві руків’я обабіч пульта. Кейс побачив, як зелений квадрат зменшився ще на кілька міліметрів і остаточно перекрив червоний. На меншому екрані було видно, як «Ханіва» опустила ніс, аби уникнути зіткнення з корпусом веретена, і стикувалася. «Гарві» досі висів під нею, мов здобич у пташиних кігтях. Буксир задеренчав, затремтів. Два стикувальні гаки, стилізовані під руки, вхопили «Ханіву» за осину талію. Стрейлайт випустив стикувальний коридор, позначений на екрані жовтим квадратом. Той обійшов «Ханіву», намацуючи стикувальний шлюз «Гарві».

З носа буксира, з-за тремтливих, мов желе, нашарувань герметика, чулося гучне скреготіння.

– Ман, – сказав йому Мелкам, – пам’ятай про тяжіння.

Десяток дрібних предметів одночасно врізався в підлогу кабіни, наче їх примагнітило. Кейс зі стогоном вдихнув, відчувши, як його внутрішні органи змінили положення. Дека з конструктом боляче вдарила по стегнах. «Гарві» пристикувався до веретена й обертався разом із ним.

Мелкам розкинув руки, потягнувся, зняв із голови шапку та струснув дредами.

– Ходімо, ман, коли кажеш, що час найдорожчий тепер.

19_

«Вілла Стрейлайт паразитує на веретені», – нагадав собі Кейс, переступаючи через герметикові щупальця, що наросли навколо носового люка «Маркуса Гарві». Вілла висмоктує з Фрісайда повітря та воду й не має власної екосистеми.

Стикувальний коридор, що висунувся зі шлюзу, був дещо ускладненою версією того, яким Кейс незграбно падав на «Ханіву», – пристосованого до обертального тяжіння веретена. Кожен кільчастий сегмент гофрованого тунелю, розсунутого вбудованими гідравлічними маніпуляторами, виготовлений із грубого нековзкого пластику. Внутрішні ребра коридора слугували сходинками драбини. Коридор по-зміїному обвився навколо «Ханіви». Ділянка стикування з «Гарві» була горизонтальною, та далі прохід різко здіймався вгору й завертав ліворуч – щоб обігнути корпус яхти, доводилося дертися вертикально догори. Мелкам уже рушив – підтягувався лівою рукою з «Ремінґгоном» у правій. На ньому були заляпаний мішкуватий комбінезон, зелена нейлонова куртка без рукавів і пара зношених кедів із червоногарячими підошвами. Коридор злегка здригався щоразу, коли Мелкам долав черговий сегмент.

Застібки на імпровізованій перев’язі врізалися Кейсові в плече – «Оно-Сендай» із конструктовим картриджем виснула на ньому всією вагою. Він не відчував нічого, крім страху, безпричинного жаху. Гнав його від себе, силкувався прокручувати подумки лекцію Армітіджа про веретено й віллу Стрейлайт.

Почав рух угору. Екосистема Фрісайда була обмежена, але не замкнена. Зайон був замкненою екосистемою, здатною виживати протягом багатьох років без постачання матеріалів іззовні. Фрісайд виробляв власні повітря й воду, однак покладався на постачання їжі й постійну подачу ґрунтових добрив. Вілла Стрейлайт не виробляла геть нічого.

– Ман, – сказав Мелкам тихо, – лізь-но сюди, до мене.

Кейс обережно посунувся вбік на кільчастій сходинці й здолав кілька останніх сегментів. Хід закінчувався гладеньким трохи опуклим люком близько двох метрів у діаметрі. Гідравлічні маніпулятори коридора ховалися в гнучких пазах на одвірку люка.

– То що нам те… – Кейс замовк на півслові, коли двері люка відхилилися вгору й незначна різниця тисків викинула йому в очі хмарину піщаного пилу.

Мелкам переліз через поріг, і Кейс почув, як тихенько клацнув запобіжник «Ремінґтона».

– Це ж ти в нас поспішаєш, ман… – прошепотів принишклий за порогом Мелкам. Кейс перебрався до нього.

Люк виводив на середину круглої склепінчастої камери, вимощеної синім нековзким пластиком. Мелкам злегка штурхнув Кейса під лікоть і вказав на екран, вмонтований в увігнуту стіну. На екрані високий юнак із тессьє-ешпулівськими рисами обличчя струшував щось із рукавів темного ділового піджака. Перед юнаком був такий самий люк у такій самій камері.

– Щиро перепрошую, сер, – почувся голос із решітки над люком. Кейс глянув угору. – Чекали на вас пізніше, готували осьовий шлюз. Хвилинку, будь ласка.

Юнак на екрані нетерпляче кивнув.

Мелкам розвернувся з рушницею напоготові, коли двері відсунулися ліворуч. Низенький євразієць в оранжевому комбінезоні вийшов до них, здивовано витріщивши очі. Він розтулив рота, але ні слова не сказав. Стулив рота. Кейс глянув на екран. Нічого.

– Хто? – вичавив із себе чоловік.

– Растафаріанський бойовий флот, – відповів Кейс, підводячись. Кіберпросторова дека вдарилась об стегно. – Нам лише потрібно увімкнутися у вашу систему життєзабезпечення.

Чоловік ковтнув.

– Це перевірка? Це перевірка на вірність. Це має бути перевірка на вірність.

Він витер долоні об холоші оранжевого комбінезона.

– Ні, ман, усе по-справжньому. – Мелкам вийшов зі схову з «Ремінґтоном» і навів його на обличчя євразійця. – Маслай.

Вони пішли за чоловіком