Вільям Форд Гібсон - Нейромант

Із пантерними-модерними, які в оригіналі були panther moderns, думаю, все ясно, це дослівна калька. Тяжко було з Агломератами – величезною міською агломерацією на східному узбережжі Північної Америки, яку Ґібсон називає the Sprawl. Urban sprawl – це цілком собі термін в англомовній економічній географії й урбаністиці, однак його прямий відповідник «ексурбанізація» звучить неоковирно як для народної назви фактично державного утворення зі своїми законами, валютою, політичними інтересами, можливо, адміністративно-територіальним поділом і якою-не-якою центральною владою. Є в українській мові для міст, що зрослися одне з одним, термін «міська агломерація» – і ним я вирішила скористатися. Кажемо ж ми «Штати» чи «Емірати», то чом би й Агломератам не зажити своїм життям?

Довелося трохи поламати голову над терміном «крига», та згодом я помітила, як мені пощастило з мовою перекладу.

Ґібсон застосовує зручну абревіатуру ICE від intrusion countermeasures electronics – дослівно «електроніка для протидії вторгненням». Термін цей Ґібсон запозичив у Тома Меддокса – колеги-письменника, який також стояв біля витоків кіберпанку. Англомовна абревіатура зручна для англомовного читача, адже ice – це лід, або крига. Навколо цієї омонімії Ґібсон збудував цілу систему образів: різальники криги, програми-криголами, чорна й біла крига… Навіть візуалізації штучних інтелектів у матриці – білі куби, немовби вкриті сліпучо-білою кригою. Вважаю, з кригою мені пощастило: в цьому випадку українська мова не опиралась, а допомагала. За змістом словосполучення «кібернетичне реагування» нічим не гірше за вигадану Меддоксом і запозичену Ґібсоном «електроніку для протидії». Далі було просто: абревіатура КР – це ті самі літери, з яких починається слово «крига», і навіть літера Г у слові «реагування» є. Суцільне везіння!

Довго, якщо чесно, мучилась я з віллою Стрейлайт. Stray light – це буквально «заблукале світло». Була купа теорій, чому Ґібсон назвав її саме так, і здогадок, чи це, бува, не якась назва зі змістом. У пошуках я дійшла до астрономічної оптики та знайшла, як мені здавалося, потрібний термін: це світло, яке розсіюється між лінзами телескопа та псує зображення. Та потім вирішила запитати безпосередньо в автора. Виявилося, цю назву Ґібсон побачив у газеті: так називалась якась яхта. Назва йому сподобалась, і він її запозичив.

Розповім трохи про мову персонажів. Усі вони мають свої характерні мовленнєві особливості й манеру висловлюватись, які мені хотілося передати в перекладі. Скажімо, Кейс висловлюється дуже просто, він звичайний собі пацанчик. Ми нічого не знаємо про його батьків, знаємо тільки, що він не надто освічений і що він, імовірно, з Маямі. Говорить він так само просто, як і мислить. Моллі – геть інша історія. У неї є улюблені слова-паразити – скажімо, вона весь час каже «реально» й «реальний». Говорити Моллі не любить і висловлюється якомога лаконічніше. Найчастіше – лайкою чи кулаками. Єдиний виняток – коли вона розповідає про коханця й напарника зі свого непростого минулого або описує особливо неприємних для неї людей. Армітідж говорить, як людина з освітою й минулим кадрового офіцера, – командами й наказами з ліричними відступами. Діксі Рівний говорить трохи старомодно, але заразом і дуже просто. І жарти в нього прості як двері. Пітер Рів’єра манірний і байдужий, але не цурається наркоманського сленгу. Фін говорить, як цинічний інженер, і любить вилаятися – не заради емоційного забарвлення чи вияву агресії, а радше просто через любов до міцного слівця. Три-Джейн говорить плутано, але вишукано.

Зайонські растафарі варті окремого абзацу. В Ґібсонових растафарі, як і в справжніх уродженців Ямайки, своя особлива англійська мова – ямайський патуа. Цей діалект має купу особливостей, крім скорочення слів і запозичень із принаймні п’яти мов. Є в українському перекладацтві практика підміняти в перекладі чужоземні діалекти місцевими – скажімо, змушувати шотландців говорити по-лемківськи чи по-гуцульськи. Я вирішила не робити таких фокусів із ямайським патуа і пошукати принаймні одну особливість у мовленні Ґібсонових растафарі, яку можна було би перенести в український текст без зайвих конотацій і нашарувань. Тут мені теж допоміг один щасливий збіг. Так уже сталося, що я велика шанувальниця дабу, реґґі, ска й раґґамафіну – не тільки автентично-карибських, а й східно- чи південноєвропейських – скажімо, боснійських, українських і польських. Тож я просто пригадала, що перенесення растафаріанського ритму в слов’янські мови вже відбулося без мене й не треба вигадувати велосипед. Растафарі в Ґібсона весь час слухають даб: Мелкам, скажімо, взагалі навушників із вух не виймає. Основа дабу, та й усіх його родичів – це характерний ритм, побудований на тому, що вокаліст і гітарист мають потрапляти в слабку, а не в сильну долю ударних і басу, немовби йти в протифазу з ними. Так народжується ритм, схожий на серцебиття, – саме його Кейс чує, коли прокидається після віртуального життя на срібному пляжі. І саме під цей ритм говорять усі растафарі Зайона, просто ми ніколи не знаємо, яка композиція і в якому темпі лунає в їхніх вухах чи голові, – можемо тільки здогадуватися за ритмом і швидкістю вимовленої фрази. Я дуже старалася зробити так, щоби в кожній фразі растафарі читався свій особливий слабодольний ритм. До речі, Ходяча Бритва – прізвисько, яке растафарі дають Моллі, – це алюзія на пісню ямайського музиканта Джо Гіґґса Steppin Razor про приблизно такого персонажа, як Ґібсонова Моллі.

Свідомо уникаю тут пояснення всіх реалій, на які посилається в «Нейроманті» Вільям Ґібсон. Такий уже його творчий метод: закинути читача в незнайоме місто й невідомий час без туристичного путівника та змусити орієнтуватися на місцевості. Пошук великодніх яєць, розкиданих автором у пишному садку культури й технології, – це окреме задоволення, якого вас не хотілося би позбавляти.

Сподіваюся, ви закохалися у світ «Нейроманта» так само сильно, як і я. Чи принаймні трішечки! Дякую вам за увагу – і до зустрічі.

Ольга Любарська

Вільям Ґібсон

Нейромант

Переклад з англійської Ольги Любарської

Літературний редактор Олександр Стукало

Коректорка Марина Гетманець

Дизайн і верстка Іллі Стронґовського

Науковий редактор Володимир Анохін

Відповідальна за випуск Лілія Омельяненко

Підписано до друку 15.08.2017. Формат 70x90/16

Ексклюзивні гарнітури Віктора Харика «Iceberg» та «Surf Serif Pro»

Папір Munken Pure. Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 12,8. Зам. № 609

«Видавництво», Київ, 2017

vydavnytstvo.com

editor@vydavnytstvo.com

ФОП Омельяненко Л.С.

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5082 від 18.04.16