Тетяна Гуркало - Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало

— І знаєте, я здогадуюсь, що з вами відбувається. Вашу енергію жере демон. А ви навіть не чините опір. І не активуєте те лікувальне, що на вас наклала Мелана. Точніше не так, ви глушите будь-яку магію, як свою, так і чужу, накладену на вас. Судячи з того, що глушите навіть у такому стані, ви носите амулет, той самий блокатор. А його слід зняти, інакше ви помрете. Так що, капітане, зважаючи на все, ви маг. Цікаво, чому ви приховуєте такий цікавий факт?

Капітан у відповідь на ці висновки мовчав і продовжував прикидатися трупом. Довелося Ліїн зітхнути і взятися за пошуки блокатора, який слід було зняти.

Браслети капітан не носив. Від двох перстнів залишилися тільки світлі смужки на шкірі, мабуть, перстні забрали собі браві борці з тиранією. А перспективна підвіска на шкіряному шнурку не схотіла зніматися. Щоб зняти через голову, не вистачало довжини шнурка. Нічого схожого на застібки в нього не було. Рватися і навіть різатися добре нагостреним огризком ножа шнурок не бажав.

— Справи, — сказала Ліїн, розглядаючи підвіску і намагаючись зрозуміти: це такий символ або морський змій, що так дивно скрутився. — Схоже, блокатор я знайшла. Ось тільки зняти його не зможу.

Посидівши трохи поряд з Веліверою і подумавши про те, що робити з трупом, якщо помре, Ліїн вирішила ризикнути і поділитися енергією.

Ні, якщо капітан не маг, то помирати йому буде боляче, але хоч би швидко. Не вміють тіла не магів приймати цю енергію, вони горять від неї зсередини. Але дівчина була майже впевнена, що капітан маг, просто приховує це. Та й у будь-якому разі, довго він у такому стані не протягне.

— Ризикну, — сказала сама собі дівчина і пішла напитися води, щоб нічого не відволікало в процесі.

Передавати енергію потрібно обережно, маленькими порціями, безперервно, доки не вирішиш, що достатньо. І краще при цьому не відволікатися, а спрага чудово вміє відволікати. Ліїн у цьому давно переконалася.

— Капітан, якщо ви помрете, у вигляді привида до мене краще не приходьте. Я не розвіяватиму вас і виганятиму. Я підніму якусь дурну дівку і проведу обряд прив'язки. Все посмертя будете мучитися.

Веліверу, схоже, все цілком влаштовувало. Заперечувати він не став.

А Ліїн зсунула його, присіла біля голови і, поклавши долоні на чоло і підборіддя, почала концентруватися. Тримати руки саме так найправильніше. І напрям руху енергії він задає потрібний — від маківки і вниз по тілу. Хоча багато хто вважає, що руки треба класти на скроні і дивитися пацієнтові в перенісся. Навіть якісь загадкові перетини ліній за такого положення знаходили десь.

— Приступимо, — сказала дівчина, і час сповільнився. А в кінчиках пальців стало накопичуватися тепло, по крапельці зриваючись униз і просочуючись крізь Змієву шкіру.

***