Тетяна Гуркало - Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало

— Не завадив би, а не дуже потрібен, — наголосила красуня і нарешті опустила стілець на підлогу. А потім ще й усміхнулася, ясно та наївно. Від чого досвідченому пірату стало страшно, а в нього за спиною хтось з гуркотом упав. — Мене, до речі, Ліїн со-Ялата звуть, — сказала спокійно. — І це мої землі, я їх дістала у спадок. Як ви повинні розуміти, слабкій жінці було не впоратися самостійно із цією спадщиною. Тому довелося пошукати сильного чоловіка... з кораблями.

Капітан кивнув, хоч і хтось дурніший, ніж він, не повірив би у слабкість цієї спадкоємиці.

— Сподіваюся, ви правильно поясните ситуацію, що склалася, друзям, — сказав ледве знайдений сильний чоловік.

Бахлаш тільки кивнув, розмірковуючи про те, зможе втекти чи вже пізно.

— А щоб не було непорозумінь, ми візьмемо з усіх бажаючих служити клятву на крові та обдаруємо корисними амулетами, — додав білобрисий маг.

І капітан Бахлаш зрозумів, що тікати вже пізно. Бо або клятва з амулетом, або відправлять знайомитись із морськими зміями.

А як добре все починалося — нікому не потрібний острів із такою зручною гаванню. Хто ж знав, що господарі надумають повернутись, нікого не попередивши.

***

— Чудовий острів для школи, — сказав Марк, коли піратський капітан, набравшись вражень, пішов пояснювати ситуацію іншим піратським капітанам, скупникам та всім, хто на очі трапиться. — Я дивився, там, за скелями, є гарна долина із виходом до моря. Якщо трохи змінити місцевість, збудувати причал, поставити маскування…

— Так і зробимо, — сказав Юміл і задумливо посміхнувся. — А Чорний флот відмінно відволікатиме від тієї долини всіх зацікавлених. І від незнайомих хлопчаків-магів, що час від часу з'являються в місті… та він що завгодно замаскує. Серед цього зброду когось тільки не зустрінеш. Та й у їхню чесність я не вірю. Напевно, відразу ж кинуться налагоджувати обірвані зв'язки і в команди братимуть будь-кого.

— І мріяти нам помститися будуть, — задумливо сказала Ліїн.

— За допомогою наших магів, яким треба буде десь практикуватися, — сказав Марк. — Тож чудовий острів. Головне, щоби амулетів на всіх вистачило. Упевнений, вони неодноразово знадобляться. Цьому капітанові вже зараз хочеться зрадити. І краще ці думки одразу заглушити.

Юміл Велівера тільки кивнув.

Дякую всім, хто читав цю книгу. Особлива подяка тим, хто коментував і ставив вподобайки — автору воно завжди приємно і надихаючи))

Хто ще не підписався, не забувайте це зробити, так ви не пропустите появу книг, в тому числі і продовження пригод Ліїн)

Кінець