Лілія Стольжицька - Мій дім там де ти, Лілія Стольжицька

        -Ну що я можу сказати, бʼєшся - як баба! Можливо твоя стерва і краще б билася. Ти знаєш, не цікава буде перемога. Так би я відправив би в подарунок тобі її голову і дивився, як ти оплакуєш свою сучку. Ти хоча б встиг дізнатися, яка вона в ліжку чи Ріваята покликати і ти дізнаєшся? А взагалі знаєш, скучно. Я думав ти на більше здатен.

       Самовдоволено розхажував Навір. Але в нас говорять: «Якщо бачиш перемогу, не радій! Радій тоді, коли триматимеш її в руці!». Піднявшись, попри біль, взяв меча в поранену руку, удар, знову удар, і іще з більшою силою. Навір відбиває, але здивування в очах. Я і сам не знаю, де сили взялися, але говорити погано, навіть думати погано про Машу, нікому не дозволю! Знову удар, ще один. Він не встигає нападати, тільки відбиває. Страх в очах. Удар, другий, третій, стрибок і приземляюся на ноги, тримаючи в руках окривавлений меч. Голова короля Міралдеї лежить біля моїх ніг. Нема ні радості, ні відчуття перемоги. Пустота. І що тепер?. 
         -Жителі Міралдеї, Ви були свідками. Я переміг у чесній боротьбі. Тепер я, король Лідвії Ваш повелитель! Про Вашу долю Вам сповістять, скажу одне: Житимете в справедливості та дотримуватиметесь законів, все буде добре.

          Орхана  залишив розбиратися з охороною. Сам же ж полетів в замок. Потрібно відправити Аркеля з військом на нову територію . Нехай наводять лад, всіх нагодують, та підготують потреби людей та міст. 
           Віддавши накази, пішов до спальні. Нічого не хочу. Сів біля каміну і дивлюся як а вогонь. Язички весело підіймаються догори. Мене це завжди заспокоювало. Відкинувшись на спинку, заснув. Снилася Маша. «Вона біжить в якомусь гаю, квітнуть дерева. А за нею якийсь чоловік. Доганяє. Обіймає. Вони сміються. Чоловік бере її за голову і цілує.» І тут прокинувся. Ревність аж бурлила. Піднявся. Зі злості зажбурив крісло. Ні треба працювати, інакше шкоди всім нароблю! І почалося. Спав тільки по декілька годин в добу. Їздив зустрічався з населенням. Вони боялися. Думали, що я гірший. Але ніби то всі заспокоїлися. Почали будівництво шкіл для діточок. Звісно, для того, щоб хоча б трохи підняти цю країну, потребується не один рік. Але я впевнений, у нас все вийде. 
             Прийшов у спальню, сів на ліжко. Хоча і день був дуже виснажливий, спати взагалі не хотілося. Тому взяв книгу з магії і вирішив почитати.