Джессіка Дей Джордж - Сонце і місяць, сніг і лід

їх у вільну руку своєї господині. Дівчина оглянулася і помітила, що кентавр також поклав декілька перснів у кишеню своєї туніки, а побачивши, що вона за ним спостерігає, подарував їй тінь усмішки.

Принцеса Індейтл знову відкинула голову назад і завила. Її корона впала на землю, тягнучи за собою руді кучері, які виявилися нічим іншим, ніж перука. Під перукою був череп, де‑не-де вкритий коротким шорстким сірим волоссям. Дівчина не змогла стриматися від здивування: роззявила рота й ахнула — і, схоже, достатньо голосно, бо принцеса це помітила.

— Ти! — вона тицьнула у бік дівчини своїм довгим мокрим пальцем. — Це твоя вина, почваро! Я точно знаю! Навіщо ти сюди прийшла? Ти все зруйнувала! — вона кинулася на неї. Роло стрибнув вперед, захищаючи свою господиню, на ходу оголюючи свої зуби та ікла. Това витягла з-за пояса маленького ножа й собі ступила крок вперед. Дівчина стояла на місці нерухомо, гордо піднявши голову і стиснувши кулаки.

— Чому це я винна у тому, що ти не можеш виконати навіть простої жіночої роботи?

Королівна з виском простягнула свої гострі пазури до неї. Та Роло загарчав, кинувся на Індейтл, схопив складку її верхньої спідниці і зірвав її.

— Дочко, візьми себе в руки, — сказала королева, і її слова прозвучали, немов удар батога. — Навіщо нам усі ці неприємні моменти? — вона обійняла доньку за плечі. — Коли прийде час, усі ці люди отримають своє, кожному з них від нас дістанеться, — вона подарувала Ашерові улесливу посмішку, а тоді грізно посміхнулася до дівчини і Тови. — Але зараз давай спробуємо ще раз.

Обоє, мати і дочка, замочили руки у мильну воду. Кожна з них схопилася за край почорнілої сорочки і заходилася терти його об пральну дошку. Минуло кілька хвилин, і нічна сорочка стала чорною, як смола. Королева терла так завзято, що її власна перука сповзла на бік, оголюючи наїжачене біле волосся. Від усіх цих зусиль у неї потекло з носа. Соплі почали капати у воду, і від цього сорочка стала ще бруднішою.

— Годі! — сказав принц і підняв руки догори. — Ти не можеш виконати навіть простого завдання! Це настільки ж помітно, як і твій ніс, — звернувся він до Індейтл. — Згідно з законами вашого народу, цей шлюб є недійсним. Я одружуся з тією, хто зможе випрати цю сорочку, — попри крики придворних тролів, він розвернувся і попросив дівчину. — Чому б тобі не спробувати?

Дівчина ковтнула слину. Вони про це не домовлялися. Сорочка виглядала знищеною, і вона подумала, що, може, так принц намагається відкараскатися від будь-яких обов’язків перед нею?

Това злегка підштовхнула її ліктем. Дівчина спіткнулася, але рушила вперед. Принцеса Індейтл почала погрожувати, що зробить із принца пару чобіт, а з того, що залишиться з дівчини, — пояс. Королева й собі зиркнула на дівчину і загарчала, але дуже швидко її жахлива посмішка повернулася. Вона схвально кивнула головою, вочевидь думаючи, що дівчина вже не зможе нічогісінько вдіяти супроти шкоди, яку тролі завдали сорочці.

— Будь ласка, принесіть мені чисту воду і ще більше мила, — попросила дівчина кентавра.

Він поскакав геть і через деякий час повернувся, широко всміхаючись. Ванну переставили на менше крісло. Дівчина попросила Тову дати їй ножа. Тоді вона вийняла брудну сорочку зі ще бруднішої води й обережно переклала її у ванну з чистою водою. Знайшовши пляму від воску на плечі сорочки, дівчина зішрябала віск ножем, так, як її вчила Йорун. Потім віддала ніж, намилила сорочку і занурила її у воду. Вона терла сорочку об пральну дошку, прикладаючи саме стільки сили, скільки було потрібно, так, як її вчили старші, коли вона була малою. Добряче потерши, виполоскала сорочку у воді.

Навіть через брудну мильну воду можна було побачити, що сорочка стає світлішою. Принцеса Індейтл це також помітила.

— Він — мій! — тролівна-королівна голосно закричала і вказала на сорочку своїм ґулястим пальцем. Загримів грім, зблиснула блискавка — і чарівна сила, яку Індейтл спрямувала на сорочку, порушуючи цим власну обіцянку, повернулася проти неї і влучила їй в обличчя.

Тролівна-королівна гепнулася на підлогу мертвою.

— Ні! — заверещала королева і кинулася на дівчину. Та виставила перед собою білосніжну сорочку, немов то був щит. Королева роздерла сорочку навпіл і загорлала ще голосніше:

— Пече!

Вона опустилася на підлогу, обіймаючи покручене тіло доньки своїми спеченими руками, ридала і помалу втрачала рештки розуму.

— Моя доню! Моя прекрасна доню! — голосила королева тролів. Її обличчя було настільки блідим, що дівчина могла бачити капіляри, що пульсували на ньому. — Моя донечко, моя доню! — по щоках текли потоки зеленої слини.

Сповнена жаху та огиди, дівчина закрила вуха. Тролі завили і затупотіли ногами, кидаючись на п’єдестал. Хтось став позаду дівчини й обхопив її руками. То був Ашер. Тоді дівчина відчула, як Роло притискається до її ноги. З іншого боку її обійняла ще одна пара рук.

— Що нам робити? — прошепотіла Това.

— Стійте нерухомо, — сказав Ашер. — Пропоную тихенько звідси вислизнути, щойно вони…

— Вбити людей! — закричав один із тролів.

Інші підхопили цей крик й собі закричали:

— Вбити їх! Вбити цих людей!

Дівчина та ті, хто були поряд, розвернулися обличчями до натовпу тролів. Роло оголив зуби, а Това з принцом витягли свої ножі. У дівчини не було жодної зброї, лише кулаки. Вона одягла на два пальці персні тролівни-королівни, щоб її удари були боліснішими, — цього прийому її навчив Аскель.

— Ні! — одноокий скарбник проштовхався до п’єдесталу. — Зовсім не ці люди винні у тому, до чого ми дійшли. Це наше власне марнославство! — він окинув залу поглядом свого єдиного ока. — Розкішний одяг! Коштовне каміння! Життя у палаці! Слуги! Навіть гірше: людські посіпаки! Наша королева править на далекій Півночі вже понад три тисячі років. А зараз через свою нетямущу дочку втрачає розум!

Молодші тролі взяли ці слова на озброєння і кинулися на скарбника. Його прибічники, порослі мохом та вбрані у шкури звірів тролі, також ринули вперед, захищаючи його. Але у цьому не було потреби: дівчина побачила, як скарбник витягнув руки вперед і зірвав голову хороброго нападника, вбраного у шовковий одяг кольору лаванди, навіть не моргнувши оком. Побачивши це, частина вбраних як люди тролів зірвали із себе накидки та сукні і приєдналися до скарбника. За якусь мить