Арістофан - Комедії

колесом чарів твоїх,

полководці всієї Еллади

Позбирались до тебе і скруту свою

розв'язати тобі доручають.

Лісістрата

Ну, що ж, це справа не важка, якщо вони

Це терплять тільки від палкої пристрасті.

Побачим зараз. О, прилинь, Замирення!

З'являється Німфа Замирення.

Дай спершу руку ти лакедемонянам,

Не силоміць веди їх, не нахабою,

Як то дурні мужчини з нами діяли,

А як жінки — пристойно, тихо й лагідно.

А не дадуть руки — хапай за стегна їх.

1140 Ось так! Тепер афінян приведи сюди!

Веди за те їх, що вони дадуть тобі.

Підходьте ближче, всі лакедемоняни!

І ви усі! І слів моїх послухайте.

Хоч жінка я, а маю досить розуму.

Чимало знань корисних я засвоїла:

Від старших, від батьків, багато чула я,

Проте від них лихого не навчилася.

За руки взявши, хочу вас полаяти

І справедливо. З одного-бо келиха,

1150 Як рідні, зрощуєте ви жертовники

І у Піто, і в Пілах, і в Олімпії,

Й багато де — чи варто перелічувать?

І на очах у зловорожих варварів

Ви і міста, й людей Еллади губите.

Оце одно, що мала вам сказати я.

Афінянин

(про себе)

Мене ж загублять кольки в підчеревині!

Лісістрата

Тепер до вас, лаконці, я звертаюся!

Забули ви, як Періклід-лаконянин

Шукав у вівтарях афінських захисту,

1160 Блідий, як віск, хоч в пурпурному одязі,

Й благав підмоги. Встала-бо Мессена вся,

Ще й землетрусом покарав вас бог тоді.

Та воїв збройних аж чотири тисячі

Привів наш Кімон в Спарту й врятував її.

А ви, заживши від афінян помочі,

їх землю після того ще й плюндруєте!

Афінянин

Чи це ж не кривда, Лісістрато, — свідок Зевс?

Лаконянин

Та кривда ж.

(Про себе).

Клуби ж в неї — красота одна!

Лісістрата

А вам, гадали, я спущу, афіняни?

1170 Забули ви, що скніли в руб'ї рабському,

Як в поміч вам лаконські стали списники,

Й багато фессалійських воїв знищили,

Й багато вбили Гіппія прибічників?

В той час в союзі з вами лиш вони були,

Й вас визволили, й замість руб'я рабського

Вернули громадянський плащ народові.

Лаконянин

(про себе)

Я жінки ще не бачив розумнішої!

Афінянин

(теж)

Я ж кращої не бачив лона лінії!

Лісістрата

Чому ж, колишню згоду забуваючи,

1180 Гризетесь ви і чвар не припиняєте?

Чому не миритесь? Що заважає вам?

Лаконянин

І ми бажаєм миру, лиш околицю

Верніть.

Лісістрата

Яку околицю?

Лаконянин

У Піли вхід.

Давно вже там ми побувати прагнемо.

Афінянин

Клянуся Посейдоном, не дамо ми Піл!

Лісістрата

Віддайте-бо!

Афінянин

А нам куди ж податися?

Лісістрата

Просіть натомість іншої місцевості.

Афінянин

Ну, що ж, тоді віддайте нам… те, як його?

Раніш Ехінську бухту і Малійський мис,

1190 А потім і Мегарські доли й пагорби.

Лаконянин

Не все зараз! Клянусь богами, любий мій!

Лісістрата

Та не сваріться за якісь там пагорби!

Афінянин

А я вже б одіж скинув і орав би лан!

Лаконянин

А я, бігме, раніш його угноїв би.

Лісістрата

От помиріться, то й за рало візьметесь.

Як так, то починаймо вже нараду ми

І запросім на неї і союзників.

Афінянин

Куди їх? І без них ми твердо встоїмо.

А чи того ж не прагнуть і союзники

1200 Весь час?

Лаконянин

Ще й як, клянуся Діоскурами!

Афінянин

Так само карістійці, от вам свідок Зевс!

Лісістрата

Ну, от і добре! Йдіть же і очистіться.

Тоді до міста ми, жінки, запросим вас

І тим, що є в коморах, почастуємо.

Взаємну там дасте ви клятву вірності,

А. потім кожен візьме знов жону свою

Й додому піде.

Афінянин

Ну, то швидше йдім уже.

Лаконянин

Веди сама нас.

Афінянин

Свідок Зевс, мерщій веди!

Виходять.

Перша половина хору

ОДА

Килими в нас кольорові,

1210 Золоті вбрання чудові,

І серпанки є у нас —

Та не жаль їх для вас!

Заберіть їх для дітей.

Хай вдягне їх дочка,

В свято кошик несучи.

Все для вас, все дамо!

Вибирайте з тих скарбів,

Що лежать у скринях наших.

З воску ярого печаті

1220 Позривайте

Й, наче сміття, киньте геть!

Що знайдете — ваше все!

Та нічого той не вгледить,

В кого око

Не зіркіше за моє!

Друга половина хору

АНТОДА

В кого хліба вже немає,

В домі ж — челяді багато

І малесеньких діток,

Хай пшениці для них

1230 В мене лантух візьме він.

Досить гарнця муки,

Щоб спекти їм паляниць.

Йдіть сюди, бідняки,

Всі, хто хоче, сміло йдіть!

Із мішками, із саквами

Поспішайте по пшеницю, —

Вщерть зерна вам

Повсипає мій Манес.

Тільки, прошу, до дверей

1240 Ви і близько не підходьте, —

Стережіться

Пса лихого на цепу.

Танці хору.

ЕКСОД

Афінянин

(виходить з факелом)

Гей, відчиняйте двері! Відступіться всі!

Чого тут поставали? Може, факелом

Вас підсмалить? От мугирі нетесані!

Провідця стариків

Я б не робив так. Та якщо потрібно це,

Щоб догодить вам, — можна перетерпіти.

Провідця жінок

Готові й ми з тобою перетерпіти.

Продовжують танцювати.

Афінянин

Геть, геть! А то по косах всі заплачете!

1250 Геть, геть з дороги! Щоб лакедемоняни

Могли спокійно вийти, пообідавши.

Виходить група афінян.

Другий афінянин

Ні, я такого ще не бачив бенкету!

Й які були люб'язні ті лаконяни!

А ми були при чарці найдотепніші.

Третій афінянин

Отож-бо, а тверезі — не догадливі.

Якби мене афіняни послухали,

Були б весь час в переговорах п'яними,

А то тверезі в Спарту ми приходимо

Та й виглядаєм, як би погуляти нам.

1260 Того, що нам говорять, ми не слухаєм,

Чого ж не кажуть, те ми запідозрюєм,

Чого і не бувало, сповіщаємо.

Тепер — все добре. Хай про Теламона спів

Почавши, Клітагорою закінчують, —

Ми схвалимо, ще й клятвою підтвердимо.

Другий афінянин

(до хору)

Та ось вони вже знову повертаються

Сюди. Чи не пішли б ви геть, негідники?

Третій афінянин

Клянуся Зевсом — гості повиходили!

Виходять спартанці в супроводі флейтистів.

Спартанець

(до флейтиста)

Візьми-но флейту і заграй нам, друже мій,

1270 Я ж потанцюю й заспіваю весело

Про нас і про афінян пісню злагоди.