Василь Тибель - Бурштин

досвідченим був ворог. Ще й дочка… ні, жодної можливості, жодного натяку на спасіння.

Озброєний чоловік розшнурував наплічника й скоса поглянув усередину, водночас пильнуючи за Сашком.

– Бачу, майор Гайворон у тобі не помилився. Файні камінці! А тепер поклади це добро в коляску, до дочечки. А сам сідай за кермо й вези мене туди, де знайшов жилу. Сподіваюсь, розумієш: спроба перекинути мотоцикл чи якісь інші викрутаси найперше загрожують твоїй дитині. Не хотілося б зіпсувати це маленьке й таке гарне личко…

Банькатий зробив крок і вхопив усією п’ятірнею дівчинку за обличчя. Мала, як перелякане пташеня, відсунулася в куток мотоколяски. Все її тільце тремтіло, в очах відбився невимовний переляк.

– Я все зроблю, як ти накажеш, тільки відпусти дитину!

– А гарантія? Де гарантія, що ти не збрешеш чи не заведеш мене у твань? Ні, хай і вона покатається з нами. І нам обом спокійніше: ти не будеш робити нерозважливих рухів, а я знатиму, що ми рухаємося туди, куди треба. Гадаю, ти вже зрозумів складність ситуації. Мені теж ні до чого твоя компанія, а з твоєю дочкою суцільна морока, проте так склалося, що маємо співпрацювати. Отже, думаю, ми домовилися.

– А для мене й дитини які гарантії?

– Брехати не хочу – жодних! Але якщо ти не робитимеш спроб втекти, обдурити чи напасти на мене – вона житиме. Зрозумів?! Сідай за руль, Олександр Зарванець.

Сашко на мить застиг, питально дивлячись на незнайомця. На мить здалося, що цей тип полював саме на нього. Та що, врешті, сталося тут, у селі, за його досить тривалу відсутність?

Думки майнули вихором. Натомість лише спитав:

– Звідки така обізнаність?

– Телепатія, хлопче. Давай заводь! А ставити питання поки що буду я.

Банькатий посміхнувся й кинув в обличчя Сашкові пластикове посвідчення водія.

Пересилюючи лють, той поклав наплічник у коляску, поруч із Танюшкою. Встиг шепнути дівчинці:

– Нічого не бійся, все буде добре! Татко все залагодить.

Далі вмостився за кермом. Вирячкуватий сів позаду. Сашко глянув у дзеркало заднього огляду – у ньому шкірився озброєний молодик. Дуло зброї демонстративно дивилося в бік коляски з Танюшкою.

Сашко додав газу. Пробитий глушник заревів, луна покотилася на весь ліс. Наступної миті цей недолугий витвір пострадянського мотопрому зірвався з місця й, залишаючи за собою клуби бензинового чаду, помчав лісовою дорогою.

Частина 2

Розділ 1

Невдала чарівниця

Галя бігла, не оглядаючись. Вона вже минала вигин канави, коли позаду почулися постріли. Невже погоня?

Оглянулася, прислухалася – Сашка поблизу не було видно, погоні теж. Завмерла, зачаїлася так, як уміла тільки вона. Ніби вросла в дерево, стала гілкою або корою, ще почекала. Постріли вщухли, але й Сашко не з’явився. Стривожилася: щось пішло не так, щось сталося з коханим. Пробралася верболозом ближче до шляху. Рухалася так, щоб траву не поворухнути, гілку не зачепити. Нарешті дісталася насипу, виглянула на дорогу.

Метрів за тридцять попереду на дорозі стояли двоє: Сашко і якийсь озброєний чоловік. Неподалік на траві лежав солдат у калюжі крові. Та це ж їхній конвоїр! Що трапилося? Може, хтось з односельців вирішив звільнити Сашка, але навіщо було вбивати молодого хлопця? Чи нацгвардієць сам спровокував чоловіків? Він із самого початку був якийсь нарваний. Тут ліс, хлопче,– закон як в джунглях, і люди виживають як можуть, тому й пхатися сюди зі своїм уставом зась.

Галя розсунула гілки, випросталась, уже хотіла вийти й помахати рукою, коли її зупинив розпачливий вигук дитини: «Тату-у-у!»

Луна підхопила дитячий голос, повернулася тоном нижче.

Галя заклякла й безгучно сповзла в канаву. Почала придивлятися. У колясці мотоцикла – дитина. Тепер Сашко спробував вирвати зброю в нападника, але той виявився вправнішим. Його знову схопили, але цей нападник набагато жорстокіший. Скоріш за все, саме він убив солдата, щоб заволодіти його зброєю, і не поцурався взяти заручника. Саме Сашкова дочка зараз у заручниках – у цьому Галя не мала жодного сумніву. Але навіщо йому Сашко?

Здогадалася – бурштин! Той чоловік дізнався про жилу. Казала ж: давай десь заховаємо той наплічник, надто ризиковано зараз іти з такою ношею до села! Та й сама винна – захопилася оповіддю, от і потрапили в халепу…

Чому саме на Сашка влаштоване полювання, чи, може, то якась випадковість? Ні, вона ж сама бачила, як зрадів солдат на блокпосту, побачивши його ім’я на посвідченні. Але брати дитину в заручники… Хто цей чоловік, хто всі ці люди, які ладні заради купки бурштину зжерти одне одного?

Втім, зараз це не мало значення. Галя гарячково міркувала, що вдіяти, аби врятувати Сашка та його дівчинку.

Так, вона може! Вона ж змогла викликати вихор! Зараз збереться – і рознесе блискавкою того нелюда. Тільки б дівчинці й Сашкові не зашкодити…

Галя стала на дно канави, по коліна у воді, високо здійняла руки й кілька разів змахнула ними, схрещуючи раз у раз на грудях. Вона напружувала всю свою волю, подумки віддаючи накази духам лісу. Але ті мовчали – навкруги нічого не відбувалося. Вона повторювала все знов і знов, у голові гуло дзвоном, але жодна хмаринка не випливла на небо, і лише легкий вітерець подував замість вихору. Що могло статися, невже вона втратила той дар, отриманий від діда? Може, вона ще не вправна, не навчилася як слід ним користуватися? А може, все це від того, що вона далеко від місця, де живе Сила,– дідового дому? Дівчина безсило опустилася на коліна, вода сягнула грудей. Десь на дорозі, розірвавши лісову тишу, застукотів двигун мотоцикла. Вона прожогом кинулася глянути, що там діється.

У стовпі куряви мотоцикл із Сашком, нападником і дівчинкою-заручницею віддалявся в бік глухого лісу. Галя відчула жагучий відчай. Замість того, щоб непоміченою підкрастися й напасти на Сашкового кривдника, вона вдалася до вправ із магією й проґавила все. Та чи встигла б вона? Надто швидко все відбувалося.

Але тепер вона напевно знала, куди везе нападника Сашко. Бурштин! Усе в цьому лісі крутиться навколо бурштину. Через нього зраджують, за нього вбивають. Чому, чому вона не наполягла, щоб коханий залишив той наплічник? Знала ж, що жадібність людська не має меж. Отримавши торбу з бурштином вартістю в кілька тисяч доларів, той бандит забажає ще. Захоче знати, де жила. І Сашко поведе його до Вовчого Ока. Він не зможе обдурити бандита або приспати його увагу, це надто ризиковано, бо його дитина постійно під дулом автомата. Тому Сашко покладе власну голову,