Ярл Конг - Наречена мого брата, Ярл Конг

Мені бігти до подруги та підтримати в такий важливий момент її життя? Та відразу напрошуватися дружкою на її весілля? Чи нести серветки, та чим більше, тим краще, бо щось Рітка настільки щаслива, що не може стримати цей потік сліз. Вони вже градом котяться по щоках дівчини, і все ніяк не зупиняються, а очі вже червоного кольору. Як я це зрозуміла, якщо подруга дивилася на Марата? Та все просто, брат Артура її вже не цікавить, погляд Ріти спрямований на мене. Якийсь недобрий погляд. Начебто вона... злиться? На мене? З чого б це?

А скоро у мене буде нагода дізнатися, з якого приводу, оскільки подруга підривається з місця, відсовує стілець так різко, що той шкрябає ніжками по підлозі, привертаючи увагу інших відвідувачів закладу, але Ріту це аніскілечки не бентежить, вона підхоплює свою сумочку й впевненим кроком прямує в мою сторону.

Чи, можливо, в сторону виходу? Теж є така ймовірність, мій же столик, якщо ви не забули, знаходиться біля вхідних дверей ресторану. Адже я переймалася, щоб Марат завчасно не втік з побачення, а виявилося, що Ріта прямує на вихід. З речами.

- Ти це спеціально, так? - Ніколи б не подумала, що буду взагалі не рада своїй подружці. Та зараз саме той момент. Ріта не минає мене, не проходить далі до виходу, а зупиняється біля мого столика й це питання летить саме тій людині, яка за ним знаходиться.

- Що? - Щось і по безіменному пальчику дівчини, і по її обличчю розумію, що пропозиція руки й серця переноситься на потім, на кращі часи, схоже не вдалося в них перше побачення. Не заладилося. Не зійшлися характерами?

- Підіймаєш свою самооцінку завдяки іншим? - Ріта напирає, разом з цими словами нахиляється ще нижче до мене і я вже готуюся приймати удар, бо щось мені підказує, що ця сумка дівчини може прилетіти по моїй бідолашній голівоньці. А хтозна, що там вона з собою носить. Сумочка кожної дівчини це незвідані світи. Нерозкриті таємниці людства. Там може лежати помада, а може і бейсбольна бита, якою Рітка відганяє не потрібних наречених. - Знаєш, я від тебе такого не очікувала! Рахуй, в тебе більше немає подруги!

Голова залишилася цілою, а от щодо серця не впевнена, адже за останні два дні у мене мінус дві подруги. З такими темпами я скоро одненька залишуся на поталу цього всесвіту.

Що він їй сказав такого, що вона ледве не в істериці звідси помчала? Хоча, можливо, і в істериці, просто Ріта стрималася в закладі, а за його межами віддалася негативним емоціям.

- Ооо, Емілі, хоч ти склади мені компанію, не люблю їсти на самоті, - а от Марат, до якого у мене було купа питань, нікуди не поспішає, ну, точно не зацікавлений в тому, щоб покинути дане приміщення, оскільки відточено розкладає столові прилади, очевидно готуючись до трапези.

- Що ти їй сказав такого, що вона в сльозах звідсіля помчала чорт знає куди? - Потрібно якось вгамувати цей цирк на виїзді, який влаштувала Ріта, зацікавивши всіх присутніх своєю поведінкою, саме тому сідаю навпроти чоловіка, але від питання йому не відкараскатися.

- Правду, - стенає плечима Марат, начебто не розуміє причин такої дивної поведінки моєї подруги.

- Яку ще правду? - Це ж наскільки ця правда має бути гірка, щоб така як Рітка, яку так просто не образиш, потрібно добряче постаратися, так на неї повелася? Проковтнула цей гачок з волосінню.

- Що у мене з цією дівчиною не може бути нічого спільного. Навіть одного ліжка на двох.

- Це Ріта тобі сказала про одне ліжко на двох? - Невже не послухалася моєї поради? Зайшла зі своїх звичних козирів і сама себе підставила?

- Ні, але я не сліпий і все прекрасно бачу. Ці блискучі очі, облизування губ, ніби їй на голову вивернули бочку варення і вона хоче його злизати й ні краплі не залишити. Натякаючи на те, що може так само зробити з моїм чле...

- Марат! - Окликаю його, змушую заткнутися, а перед очима знову постає картина його оголеного чле... Емілі! Вмикай мізки! Перемикай тумблер в режим "вкл"! - Ріта хороша дівчина, приємна, ти просто не так все зрозумів.

- Ця Ріта вона ж твоя подруга, так?

- Ну, так, - він ще вчора знав про це, тоді до чого це питання? Думає, що це якась підстава, і нормальна, скромна дівчина не прийшла до нього на побачення, натомість я хочу йому підсунути якусь аморальну діваху?

- Не годиться мати поряд з собою таких друзів, не годиться, - скрушно хитає головою чоловік, явно не оцінюючи мою здатність вибирати людей для дружби, - щось не з тими ти зв'язуєшся, Емілі.

Та вони що жартують, чи що? Зіспівалися, чи як? Спочатку один мені розповідав, що у мене не подруги, а чорт знає що на паличці, а тепер і другий на це натякає? Та що там натякає, Марат прямо про це говорить. Точнісінько як і його брат, поливаючи моїх подруг брудом.

- І які ж тобі дівчата подобаються, якщо така як Ріта не у твоєму смаку? - В серцях вимовляю, бо якось образливо стає. Виходить, що якщо моє оточення не таке, то і я не така? Це так варто сприймати?

- Такі як ти, Емілі, - а ні, виявилося, що не така... - Мені подобаються такі дівчата, як ти...

Краще була б така, як і моє оточення. Не вийшла ні зовнішністю, ні внутрішніми якостями. Бо подобатися відразу двом рідним братам... Це зовсім не те, до чого я прагнула...