denys storm and arcanum - Далекий край , denys storm and arcanum
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– А що сталося зі Степаном? – запитав Микита.
– Давид був одержимий ідеєю про безсмертя і тому проводив різні експерименти, і не придумав нічого іншого, як випробовувати всі “еліксири” на своєму братові, – пояснив чоловік.
– Який же він виродок! – розлютився Влад.
– Так, ось така історія, але нам вже час їхати, хоч вас ніхто і не чекає, але ви маєте вчитися жити з тим, що маєте, так хотів Феофаній, – сказав чоловік і повів дітей до автобуса. Це був той самий білий Ікарус, яким діти їхали в цей зловісний табір, від якого тепер залишились лише друзки, груди каміння, зламані долі, забрані життя, попіл і душі невинних дітей, які назавжди залишились тут.
Діти сіли в автобус, і він рушив. Вони дивилися на кладовище, на річку, пляж і палаючий корпус. В цей момент вони не відчували щастя і радості, в їхніх душах був лише біль, безмежний жаль за вбитими тут дітьми і туга за Феофанієм, бо разом з ним вони залишили тут частинки своїх душ.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Далекий край , denys storm and arcanum», після закриття браузера.
