Дані Балл - Заручники шлюбу, Дані Балл

Денис

Сьогодні нарешті відбувся останній суд над Артуром, йому винесли вирок - п'ятнадцять років позбавлення волі. В принципі я задоволений, не скажу що не хотів би більшого терміну для нього, та це вже хороший результат. Тепер він не буде втручатися в наше життя і псувати його. Також відбулось засідання щодо Міли. Їй призначили два роки умовно, але не впевнений що це виправить її. Вона намагалася зі мною зв'язатися і попросити, щоб я забрав заяву. Нехай я буду поганим хлопцем, та я цього не зробив. Умовний термін буде нагадуванням, що треба спочатку думати головою і не шкодити іншим задля своєї вигоди. 

Яке ж обличчя було у Самсонова, коли Аделіна сказала йому про спадок, я отримав задоволення від його реакції. Він мабуть сподівався, що все ж таки йому пощастить і гроші залишаться з ним і це допоможе йому вийти з в'язниці, але цього не сталося. Коли все це почалось з Самсоновим, батько був сам не свій, підняв всіх знайомих поліцейських, стало відомо про зв'язки Артура з начальником районного відділення поліції. Таке почалось... Викрили нові схеми їхньої співпраці, які додали ще пару років до його терміну. Перевертня в погонах звільнили з посади і також завели справу, тому Самсонову вже наврядчи хтось допоможе, він отримав за заслугами. 

До речі про спадок. Ліна стала власницею мережі готелів та що з ними робити й досі не розуміє. Це не тільки відповідально, а ще й важко для такої юної дівчини, майже все життя вона була під впливом тирана, тому приймати рішення та керувати їй поки що важко. 

- Я прийняла рішення щодо свого спадку. Мені здається я знайшла найкраще рішення.

- Серйозно? Цікаво! Викладай, що ти придумала. 

- Я залишу собі чотири готелі, які започаткували дідусь і бабуся, а все інше віддам Єві, вона заслуговує щось отримати від Артура. Він відкрив два готелі і декілька спа центрів, вона може робити з ними що захоче - розвивати, продати або отримувати пасивний дохід. Лише зали в яких було казино я продам і переведу ці гроші на рахунок якоїсь лікарні наприклад.

- Це хороша ідея, ти молодець - гарно придумала. А що ти вирішила робити з тим, що залишила собі?

- Це ще на стадії роздумів. Мені потрібно комусь доручити керування. Дана пообіцяла, що зможе мені допомагати, я сподіваюсь і ти будеш поруч.

- Звичайно, я допоможу чим зможу. В управлінні в мене не великий досвід, але він є. Батько постійно хотів зробити з мене керівника банку, мало ж це десь згодитися. До речі батько. Ти б могла запропонувати йому цю посаду. Він хоче відійти від банківських справ, може йому буде нудно і готелі йому сподобаються.

- Це ідея. Треба з ним поговорити. Можливо хоч на якийсь час він візьме на себе ці обов'язки. 

- Разом ми впораємося, тому хвилювання можна відкласти.

- Хвилювання лише починаються. Я взяла цю відповідальність на себе, коли могла продати все і не перейматися. Та коли мама сказала, що дідусь і бабуся жили цією справою, то просто не змогла відмовитися від неї.

- Ти прийняла правильне рішення, навіть не сумнівайся. 

- Та на цьому мій стрес не закінчується. Я попросила маму поговорити з Дмитром Андрійовичем і Владом. А потім ми маємо піти разом на зустріч. Та я так нервую через це. Може ти підеш зі нами? Твоя присутність може прибрати напругу.

- Якщо хочеш я буду поруч, хоч мені і здається, що краще вам побути наодинці, без зайвих людей. 

- Ні-ні-ні, ти мені потрібен там.

- Без проблем, як скажеш.

На вечерю-знайомство ми приїхали раніше за всіх, Аделіна не могла знайти собі місця вдома. 

- Вітаю. - Я протягнув руку для привітання своєму новому тестю. Хто б міг подумати, що таке може бути.

- Привіт. Довго нас чекаєте? 

- Та вже пів дня, а ви вже десь ходите.

- Денисе! Не слухайте його, ми нещодавно прийшли. - Ліна піднялась, щоб привітатися з гостями.

- Ти не против, якщо я обійму тебе?

- Ні звичайно. - Аделіна відкрила обійми для Дмитра. Ці сімейні зустрічі занадто чуйні. Як я тут опинився взагалі? 

- Ліно, я й досі не можу повірити, що це правда. Я такий щасливий, що ти моя донька. Нам потрібно багато про що поговорити.

- Я ще не звикла, що в мене є інший батько, з яким потрібно знайомитись заново. Та мені також дуже приємно, я не проти зустрічей. 

- Що за ніжність, аж вивертає. - Так! Це мій друг! - Йду сюди мала, тепер тільки тебе і буду називати. Я весь час думав, що ти мені когось нагадуєш, тепер зрозуміло кого.

- Владе, яка я тобі мала? Припини. Та кого я тобі нагадую?

- Батька, у вас багато спільного. - Наче всі в настрої, думаю вечеря пройде добре.

Вечеря пройшла вдало, без пригод. Мені дуже подобається, що саме Дмитро батько Аделіни, а не той покидьок та і що все так склалось. 

- Я вдячна тобі, що ти був поруч сьогодні.

- По-іншому не могло і бути, я б не залишив тебе одну в такий важливий момент. То як тобі знайомство?

-Все на багато краще пройшло, ніж я очікувала. Справді. Дмитро дійсно чудовий, так незвично, що до мене ставляться добре. Вечеря вийшла такою душевною, наче ми справжня сім'я.

- Ви і є справжня сім'я. В тебе був невдалий досвід раніше, зараз все інакше. В тебе чудові батьки і брат, хто-хто, а я добре знаю цю родину. 

- Я рада це чути. 

- Ти варта найкращого. Саме тому я поруч з тобою.

- Який ти скромний я подивлюсь.

- Сам себе не похвалиш, ніхто і не згадає. Але це дійсно так - я справжній скарб. 

- Мій ти скарб! Обожнюю тебе.