Ася Віталіївна - Поцілунок долі, Ася Віталіївна

Розділ 26. Незабутній захід

Катя:

 

Робота - це чудова, але найкраще це вихідні. Щоб не зустрітися з Павлом випадково в одному офісі, то в пʼятницю скоріше пішла з робочого місця, навіть не пішла на тижневі збори в кінці дня. Сказати, що я ще досі ображаюсь на нього, то це не так. Я переосмислила багато, розумію він так хотів захистити мене. Тому образи закинула далеко подалі, але схоже не тільки я, а і мій телефон, бо так і залишився на робочому столі. Від вчорашнього вечора шукаю в себе по кімнатах та не можу знайти, пам’ятаю лише як останній раз розмовляла по ньому в офісі з відеооператопом, він зробив неймовірно свою роботу. От зараз дороблю презентацію та можна в понеділок здавати проект Олександру. Не віриться, що так швидко ми змогли дійти до завершення і скоро подача реклами на телебачення, скоро в кожному кутку міста будуть знати про знамениту школу видатного шеф-повара. Якщо чесно, я рада, що саме я доклала до цього своїх зусиль.
 

-Катю? Катю, тут на тебе хтось чекає!,- відриває мене від ноутбука голос Юльки з коридору,- Катю, ну ти де?

-Що сталося? Вже іду,- неохоче все ж таки підіймаюся та прямую в її бік виходячи зі своєї кімнати,- Юля, хто там?

-Тут до тебе здається таємний прихильник,- з нервовою посмішкою дивиться в відкриті двері, не пропускаючи гостя до квартири.

-Ох, Юля, от скажи ти довго будеш на мене ображатися? А от не вгадала я прийшов за його дорученням.

-Саша?,- запитую почувши знайомий голос, а потім вже і побачила його самого в дверях з декількома коробками в руках.

-Ооо, я якраз до тебе, а твоя подруга мене не пропускає, як бачиш тримає мене тут як чужого.

-Якщо подарунки для мене, то пропусти до квартири звісно зможу,- мовить йому моя сусідка, а я дивуюсь від її прямолінійності.

-Юлько, та тобі хоч зірку з неба можу дістати, але зараз я відпрацьовую замість Купідона для одної пари.

-Мг, може в тебе щось вдасться зробити, бо вона мене не хоче слухати,- киває головою в мою сторону, а я дійсно згадую скільки вона мені вух проговорила за ці пару днів про Павла.

-Взагалі-то я теж тут є, тому все чую про, що ви говорите.

-Чудово, це доречі для тебе,- проходить повз нас та ставить коробки на полицю при вході, розвертається та протягує до моїх рук конверт,- І це теж для тебе.

-Що це таке?,- зацікавлено запитую в чоловіка навпроти.

-Запрошення звісно. Не знаю, що ти собі там подумала,- проходить повз на вихід та на останок доповнює,- Катю, він буде на тебе чекати. Ти йому справді не байдужа.

-А мені ти нічого не хочеш сказати?,- запитує його Юля.

-А з тобою побачимося згодом,красуне.  Бувайте дівчатка, до зустрічі.

-Сашо, зачекай,- зупиняю його ще на мить.

-Так? Слухаю,- чарівні карі очі застигли на моїх очах, аж не зручно стає від цього. Злегка помічаю як Юля залишає нас на одинці.

-Я хотіла сказати, що реклама готова. В понеділок хочу зробити презентацію. Тобі буде зручно?

-Звичайно, але десь на вечір зможу заскочити до вас в офіс.

-А раніше ніяк не вийде? Це займе всього пару хвилин звісно. Подивишся презентацію, потім скажеш чи все добре, чи ні.

-Добре, я постараюсь щось придумати. Бувай, Катерино.

-Бувай,- радую посмішкою плечі чоловіка, який вже спускається сходами, закриваю двері та прямую до вітальні де сидить на дивані подруга.

-Вибач, я не витримала. Ти лише подивися на цю красу,- підіймає з коробки ніжно атласне плаття бутилочного кольору.

-Юлько, вона така гарна. А, що в іншій коробці?,- показую на нижче пакунок, що приніс Саша.

-Не знаю, давай подивимося,- перекладає коробку до мене, де я не витримую та виймаю плаття, щоб роздивитися ближче. За цей час Юля відкриває іншу, в ній знаходяться туфлі чорного кольору,- Вауу, а у твого Павла є дуже хороший смак. Я такі бачила нещодавно в одному каталозі. Вони шикарні. Якщо не будеш їх одягати, я заберу собі. Добре?

-Ох, Юля, ти завжди шукаєш вигоду. Але добре, ти ж знаєш я не дуже люблю підбори.

-Знаю-знаю, тому і запропонувала. Так і куди він тебе запрошує?,- забирає конверт, який я залишила на дивані поруч та відкриває.

-Що там написано?

-Написано, що в нас залишилось мало часу, щоб з попелюшки зробити справжню принцесу.

-Там так і написано?,- починаю сміятись з її слів. Ну а справді, якщо подумати, яка з мене принцеса?

-В сьомій ти вже маєш бути в ресторані, тому вставай в нас справді дуже мало часу. Чи ти думаєш за дві години можна встигнути все?

-Юля, я не хочу нікуди йти,- починаю шукати причину, щоб залишитися вдома, на думку спадає лише одне, -Мені ще роботу потрібно доробляти.

-Не говори дурниць. Це твій шанс, щоб його покорити наповал. І доречі під це плаття чудово підійде гарна білизна з мереживом так, щоб твого Павла відняло дар мови коли буде роздягати тебе.

-Юлю? Ти знову за своє?

-Ну а, що зразу Юля? Я хочу тобі тільки найкращого. Ти ж сама не знаєш чим може закінчитись цей вечір. А до цього, ну сама розумієш до чого я маю на увазі, дівчина має бути завжди готова.

-Ооо, ні-ні. Це я не хочу чути. Досить з мене, я нікуди напевно не піду. Так буде краще для нас двох.

 

Всім моїм аргументам Юля знаходила протидію, тому не витримавши все ж таки погоджуюсь піти. Швидко приймаю душ, Юля робить зачіску з легких локонів та ніжний вечірній макіяж. Образ вийшов шикарний, що я сама себе навіть не впізнала. Завдяки їй я справді стала гарно виглядати. В неї це чудово виходить, я вже не один раз казала, що їй потрібно відкривати свій салон краси, вона в цьому точно спеціаліст. Одягую на чорну білизну атласне однотонне плаття з гарними широкими брителями та відкритим квадратним вирізом, з довжиною міді. Це перше таке плаття в моєму гардеробі, але воно гарно облягає по всьому моєму тілу, в ньому я відчуваю себе дуже жіночою та непокірною. Туфлі, кулон та сережки гарно доповнюють образ. Перед виходом одягаю бежевий тренч, щоб гарно виглядати та ввечері не замерзнути коли буду повертатися додому. Під ресторан приїхаю на таксі за вказаною адресою з запрошення, заходжу всередину дуже невпевнено, але навряд чи це хтось помітив, адже здається всі вже були в залі та лише я запізнилася. Залишаю верхній одяг в гардеробі, заходжу ближче до яскравої зали з багатьма людьми, помічаю на собі погляд невідомих людей та очима не можу знайти чоловіка, якого я шукаю, і який сам запросив мене сюди. Проходжу до фуршетного столу з алкоголем та стою поруч, не зважаю на інших проходжу очима по залі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍