Вікторія Вашингтон - Факультатив твоїх почуттів, Вікторія Вашингтон

  Підтискаю губи, а посмішка сама по собі сповзає з губ.

— Річ у тім, що, здається, мій початковий план пішов у небуття, — уперше зізнаюся в цьому вголос. 

— У якому це сенсі? — нерозумно хмуриться вона.

  Ділиться з нею тим, що відчуваю до Роми, однозначно рано. А ось розповісти найкращій подрузі про те, що більше не закохана в минулий предмет обожнювання, цілком можна. 

— Віктор у минулому, — знизую плечима.

  Дивуюся, яку легкість відчувають. Ніби не було цих довгих років моєї "закоханості". Вона поступово зникала і повністю випарувалася, варто було тільки дізнатися, що те морозиво мені приносив Барінов, а не Віктор.

  Виходить, і не було в мене жодних почуттів? Придумала сама собі, щоб життя здавалося цікавішим?

— А хто в сьогоденні? — насторожено запитує Світлана.

— Ніхто, — хмурюся я. — Ти ніби мене в чомусь підозрюєш.

— Ні, — схаменувшись, заявляє вона. — Просто різко занадто, і несподівано. Адже ти про свого Вітюшу мені завжди у вуха дзижчала, а тут раптом у минулому...

— Дорослішаю, напевно, — мимоволі на губах розквітає усмішка. — Не залишається місця для дурних, безпідставних почуттів.

— До речі, про почуття... — мнеться Свєта і не поспішає продовжувати.

— Ммм? — піднімаю на неї питальний погляд.

— Ти питала мене про причину, через яку я розлучилася з Ромою, — нагадує подруга, і в мене в цей момент серце завмирає. 

— Розповідай, — ледь чутно прошу я, коли пауза непристойно затягується.

— Ми розлучилися через мене. Я зробила помилку, і дуже сильно його зачепила...Образила...Образила... — їй важко даються слова, а погляд метушиться по кімнаті з кутка в куток.

— Яку помилку? — намагаюся вивідати я, хоч уже й уловлюю в собі, що мені ця розмова не подобається.

— Дурниця. Не хочу це згадувати. Ти ж знаєш, яка я часом запальна буваю. Але суть не в тому.

— А в чому ж? — схрещую пальці між собою, щоб угамувати легке тремтіння від хвилювання.

— Ти була права. Я тобі набрехала. Насправді, поговорити з Ромою я хотіла не через тебе.

— Для чого тоді? — не подаю виду, що сказане мене неприємно полоснуло.

  Завжди неприємно дізнаватися, що брехню видавали за чисту монету. 

— Помиритися.

  Цим вона вбиває кілок просто мені в серце.

— Що? — запитую пересохлими губами.

— Хочу з ним помиритися.

— Щоб бути друзями? — з мене не припиняють сипати дурні запитання.

— Ні, Ілоно, — Світлана посміхається по-доброму, але з дещицею смутку в очах. — Я завжди уникала розмов про Рому. І навіть сама повірила в те, що ненавиджу його всією душею. Але це не так. Я просто досі люблю його.

  Вона сказала "люблю". Не щось на кшталт "закохана" чи "зачарована". А саме це чортове "люблю", що вмить шматує на шматки моє власне серце.

  І після цього я забуваю про всі питання, що мучили мою голову впродовж кількох днів. Мені стає зовсім нецікаво, яким боком до їхнього розставання можу бути причетна я. Взагалі на все стає все-одно. 

— Чому ти вирішила розповісти це? — раптово запитую я, щоб заповнити тишу і дику порожнечу в душі.

  Усе тому що я вже наперед знаю, що я не встану в неї на шляху. Їх із Ромою довгий час пов'язувало набагато більше, ніж дружба. І я не маю права боротися за увагу хлопця з найкращою подругою.

  Безумовно, про це мені варто було думати ще набагато раніше. 

  Не можна закохуватися в хлопців подруг. Навіть якщо колишніх.

  Щонайменше тому, що вона будь-якої миті може прийти ось так, і запросто, навіть не підозрюючи, зруйнувати твій світ. 

— Я дико ревнувала тебе до Роми, а потім навпаки, — зітхає вона і відводить погляд. — Так, власне, і зрозуміла, що хочу його повернути. Розібралася у всіх своїх почуттях.

  Природно, це пояснює всю її поведінку.

— Ти пробачиш мене? — запитує Свєта і підходить ближче.

  Лише киваю головою, після чого вона мене обіймає. 

  На щастя, вона не помічає, в якому пригніченому стані я перебуваю. Або не хоче помічати, літаючи у своїх почуттях. 

  Я спочатку пориваюся запитати, як Рома дивиться на її раптове бажання помиритися, але обриваю це бажання на одній лише подібній думці.

  Навіть якщо я почую, що він проти такого, це нічого не змінить.

  Я не стану чинити подібним чином і намагатися завоювати увагу хлопця, в якого закохана подруга.