Ханна Еванс - Ти не мій брат, Ханна Еванс

" Хіба ж можна дивитися так, коли поруч наречена? "

Карина ж здається, зруйнує своїм поглядом. Вона ж не дурна і все розуміє. Тому швидко розбавляю тишу.

 - Ну, чого мовчите, негарна?

Раптом підбігає Лінка.

 - Сонце, вона неймовірна, ти така красуня. Усе, нехай буде ця. Я хочу, щоб свідки на нашому весіллі, виглядали так красиво і ніжно, як ти.

 - Але ж, це так банально, давай щось оригінальніше оберемо. Правда коханий?

З надією каже до нього. Артур не дивиться у бік Карини, лише у мій і вимовляє.

 - Карино, це весілля Аліни і Арса, тож їм обирати.

 - Твоя правда, коханий.

Підходить і заплітає його руками за шию. 

- На наше, ми обиратимемо теж, що захочемо.

Артур різко обертається на неї. Бачу, як злиться через її слова. Я обертаюсь, аби не розплакатись і йду у примірочну.

 - Я переодягнусь...

Арс прокашлюється, а Макс з якоюсь підозрою спостерігаю за всім, що відбувається навколо.

Забігаю за ширму і починаю тихо плакати, Лінка опиняється поруч.

 - Не плач, сонце. Не дозволяй їм бачити себе такою. Ти в мене сильна. 

Обіймає мене. Стає трохи легше, завдяки Лінці.

 - Так, ось.

Простягає мені серветку.

 - Витирай обличчя і ходімо! Ми їм ще покажемо...

Приємного читання і вибачте за затримку... Тільки Ваша, Ханна Еванс❤️

 

 

 

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно