Данило Туптало - Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало

перші поновлюючи рани; коли ж це вчинили, розпадалося тіло його і роздроблювалося. Насамкінець, за ноги зв'язавши, через місто по землі волочили на місце, де злодіїв карають, і там його вбити мучитель повелів. Коли ж був святий так волочений через торжище, один із єретиків, що прийшов на торг рибу продавати, взнавши про причину терпіння його, від біса науськаний, схопив сікача і відразу мученикові ногу відсік, і так припинив його багатостраждальне життя — помер-бо від тієї болісті. Тіло ж його поміж трупів злодіїв у прірву було вкинено і більше дванадцяти тижнів там лежало. За Божим велінням зібралися із різних країн одержимі від духів нечистих, винесли із прірви з-між трупів тіло святого і на священому місці поклали й по тому, замість воздаяння, зцілення прийняли. І багато по-різному хворих зцілення діставали при гробі святого молитвами його; мав-бо дерзновення до Бога і про всіх молитися, предстоячи біля престолу Господнього зі святими навіки.

У той-таки день страждання святих безсрібників і рідних братів Косьми та Дем'яна і тих, що з ними

Три є двійці святих безсрібників Косьми та Дем'яна, однаково цими іменами звані і які лікарську вправність мали: одні були сини Теодотії, жінки благочестивої, що з миром померли і покладені були на місці Фереман; другі жили в Римі, мали вчителя-заздросника, їх він на гору вивів, ніби збирати зілля, і камінням побив їх; треті ж бо ці, що їхня пам'ять пошановується тепер. Були з Аравійської країни, лікарське мистецтво знали. Коли ж повірили у Христа, велику кількість болящих безкоштовно вилікували не якимось зіллям, ані іншими мироварними ліками, але силою Христовою: проходили-бо міста й села, Христа проповідуючи, і від його імені подавали зцілення. А коли вченням і чудесами своїми прославилися всюди, схоплені були від ігемона в царство Диоклитіяна і Максиміяна, царів нечестивих, гонителів та мучителів християнських. І приведені були святі лікарі Косьма та Дем'ян у місто Киликійське, і стали перед ігемоном Лисієм, котрий запитав їхні імена, батьківщину та віру і, все взнавши, до ідольської жертви їх принуджував. А коли не захотіли і дерзновенно Христа ісповідували, спершу ігемон повелів їх бити без милосердя і не по-людському, тоді, зв'язаних, у глибину морську вкинув. Вони ж божественною силою від потоплення врятувалися: ангел-бо Господній розв'язав їхні вузи і здорових на сушу вивів. Це побачивши, ігемон повелів привести їх до себе і запитав, кажучи: "Оповіджте мені, яке це чарування ваше, через котре врятувалися з моря? І я бо хочу наслідувати вчення ваше". Вони відповіли: "Християни ми є, і жодних чарувань не знаємо і не вимагаємо їх. Христову маємо силу, що від усілякої біди нас збавляє і всіляку людину, котра закликає пресвяте ім'я Христове, рятує".

(мал.) Свв. Косьма і Дем'ян (гравюра з книги Лазарь [Баранович], Труби на дні нарочития праздников, Київ 1674).

І відведені були тоді святі в темницю. Назавтра їх вивели, повелів їх мучитель кинути у вогонь великий, але й від вогню цілими збережені були, бо вогонь природну свою силу втратив і не торкнувся їх, і не пошкодив їм. Дивувався ігемон вельми, повелів повісити їх і знову мучити: тоді слуги, за повеленням мучителевим, каміння кидали в них, щоб убити їх, але каміння від тіл їхніх, ніби від стіни, відскакувало і на тих, що кидали, летіло і їх побивало. По тому стріляли стрілами на святих, але і стріли, як і каміння, не пошкодили їхньої плоті, а більше самих стрільців. Нарешті, бачачи страждальців непереможних, ігемон осудив їх на мечне усічення, і усічені були за Христа святі безсрібники Косьма та Дем'ян із іншими трьома вірними: Леонтієм, Антимом та Євтропієм — і поховані були вкупі. Не тільки за життя їхнього, але й після смерті дано їм дар творити численні чудеса, болящим являлися і лікування подавали. їхніми ж молитвами нехай і ми дістанемо цільбу хворобам нашим душевним та тілесним. Амінь.

У той-таки день святого преподобного Лазаря Чотириденного, друга Христового, єпископа китеиського, перенесення чесних мощів із Кипрського острова до Царгорода.

Місяця жовтня у 18-ий день

Житіє святого апостола та Євангелиста Луки

Святий євангелист Лука родом був із Антіохії Сирійської; змолоду навчався еллінської премудрості та вправності лікарювання, і був лікарем добрим, до того ж іконописцем визначним. Єгипетську та грецьку мови достатньо знав і вивчив до кінця єврейський закон, і до Єрусалиму дійшов. У той час Господь наш Ісус Христос, живучи в плоті з людьми, сіяв сім'я спасительного слова, що на серце Луки, ніби на добру землю, впало і, прорісши, принесло сторичний плід. Бо Лука, почувши вчення премудрості із вуст Божих, більший із того здобув розум, аніж в еллінських та єгипетських училищах, навчився-бо знати істинного Бога, в нього вірувати та й інших віри навчати. Він був один із сімдесятьох, яких сам у благовісті своїм поминає, кажучи: "Після того призначив Господь і інших сімдесят, і послав їх по двох перед себе до кожного міста та місця", — від отого-бо лику апостольського й Лука був, ходячи перед лицем Господнім, готуючи проповіддю святою шлях Йому й увіряючи людей, що прийде у світ сподіваний Месія. В час же спасительної страсті, коли був забитий пастир, розійшлися вівці, то цей блаженний Лука ходив, нарікаючи й плачучи, за Господом своїм, що зволив волею страждати. І коли сіяв слізьми, то з радістю взяв снопи свої, бо воскрес Христос; коли ж ішли із Клеопою в Еммаус і поміж себе бесідували про страсть улюбленого Вчителя свого та Господа, сам Господь явленням своїм утішив їх та й забрав усі сльози із очей їхніх, наблизився до них і сказав: "Про що говорите, сперечаючись між собою, ідучи, і є печальні". І був святий Лука супутником Того, що сказав про Себе: "Я — дорога, і правда, і життя". Ішов-бо з Ним і бесідував із Ним, пізнавши невимовну глибину премудрості, і таке солодке було повчання там святому Луці, коли вустами своїми найсолодший Ісус, почавши від Мойсея і від усіх пророків, оповів їм від усіх Писань, що були там про нього. З цього добрий Христовий учень Лука, навчившись таїн Божих, всю Тивію Віотійську навчив святій вірі і просвітив багатьох, що були у тьмі невідання Бога, світлом розуму святого Євангелія. Але спершу із Христом на вечері возліг той, що мав із ним бенкетувати у Царстві Божому, і пізнав через переломлення хліба Сина Божого, якого Юда на Тайній