Адалін Черно - Обіцяю бути твоєю, Адалін Черно

— Ви щось плутаєте, — нарешті знаходжуся з відповіддю. — Я не няня, я дівчина вашого колишнього чоловіка.

Ось тепер вона дивиться на мене з неприхованим інтересом. Фокусує погляд, щоправда, ненадовго.

— Шкода, — коментує, нарешті, після чого відвертається.

Ромку вона перекладає в ліжечко, дістає із сумки його одяг, харчування, посуд. Потім якось занадто різко хапає його на руки. Я не сильна у вихованні дітей, але її поведінка здається мені дивною, хоча я навряд чи маю право вказувати їй, як виховувати сина.

— Ким би ти не була, я хочу, щоб ти пішла. Я не потребую наглядача й залишуся тут зі своїм сином сама.

Вона каже це, наближаючись до мене й зупиняючись зовсім близько. Ромка в цей час тягнеться до мене на руки, але вона йому не дозволяє. Смикає його на себе, кладе край спробам повторити те ж саме й сильно струшує, коли він її не слухає. Ще ніколи я не почувалася такою безсилою. Що я можу? Зробити їй зауваження? Навряд чи вона мене послухає. Спробувати забрати Рому в неї з рук? От уже хто буде поводитися неправильно, так це я. Як би вона не виховувала сина, вона його матір, а я… я так… переночувала нічку, допомогла, і до побачення.

З таким станом справ миритися не збираюся, тому замість того, щоб зібрати речі й піти, беру телефон і залишаю палату. Набираю Богдана, щоб сказати йому про те, що сталося. Нехай приїде й щось зробить, тому що турботливою мамою від цієї дамочки навіть не пахне. Вона поводиться занадто… різко, жорстко, змушує Рому пхикати. Адже він такий хороший хлопчик.

— Я вже їду, маленька, — чую в слухавку. — Буду хвилин за десять.

— Я чекаю.

Не кажу йому нічого про приїзд колишньої дружини. Нехай спокійно доїде до лікарні. Керує автомобілем обережно, не жене, не порушує правила.

Богдан з’являється в холі за десять хвилин. Його погляд миттю чіпляється за мене, а після він дивиться на двері палати.

— Що з Ромкою?

— Все добре, він… з мамою.

Богдан несхвально видихає, хмуриться, а потім бере мене за руку й веде до дверей палати.

— Почекай, будь ласка, — зупиняю його. — Я хотіла дещо розповісти.

— Потім. Спочатку потрібно забрати сина в цієї пришелепкуватої.

Чому він називає дружину так, вирішую не питати й слухняно киваю. Він збирається забрати в неї Ромку. Про те, як вона до нього ставиться, можна розповісти після того, як син опиниться в дбайливих обіймах свого батька.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно