Ллойд К. Дуґлас - Прекрасна одержимість

– І чи ж не тому ти став лікарем?? – Спитав, вибалушивши очі, Брент.

– То була б дуже добра причина… але не про це мова. Я просто хотів, щоб ти знав природу мого зацікавлення твоєю сестрою… Мені цілковито байдужа твоя думка про мене, але я волію, щоб ти не вигадував про неї дурниць!

– Отже, ти подумав, що він повернув тобі життя – щось на взір того – і ти маєш добре прожити його; це так?

– Щось таке.

Брент довго дивився угору скляним поглядом, а тоді заговорив, наче не своїм голосом.

– Боже! Я ніколи не чув чогось подібного!.. А нині ти просто подарував мені нове життя! Якби я був такою ж людиною, як і ти, то, мабуть, мав би також вдіяти щось, чи не так?

– О… не обов’язково… Дуже довго я вирішував, чи повинен робити щось сам… Я був досить непростим хлопцем, Бренте. І уникнув би цієї долі, якби міг.

– Що ти маєш на увазі, непростим?… Ти ж нічого не крав, чи не так?

– Ніколи не мав такої потреби… Мав усе… Аж занадто!.. Зіпсував силу людей! Ти мав надто мало. Думаю, що саме цим, передусім, ми й відрізняємося.

– Як думаєш, я можу… якось віддячити за те, що ти зробив для мене?

– Мабуть. Якщо, звичайно, такі речі тебе цікавлять.

– Що, наприклад?

Меррік устав і взяв своє пальто.

– Тобі доведеться здогадатися самому.

– Я хотів би знати, – серйозно мовив Брент.

– Ти справді цього хочеш? – перепитав Меррік, поклавши обидві руки на плечі Монті і зазирнувши йому просто у вічі.

– Так, понад усе в житті!

Монті видалося, що його молодий атлетичний доброчинець ніколи не прокинеться з важкої задуми, яку нагнали на нього ці слова. Він стояв, обпершись на стіл, руки глибоко в кишенях, забувши про все, що діється навколо.

– У такому разі, – мовив він повільно, – думаю, що мушу допомогти тобі. Я не хочу! Але – існує невеличкий шанс, що… Отже! Поголися і одягнися ошатно. Я буду в чекальні, коли ти зійдеш униз. Ми пообідаємо, і я розповім тобі все. Решта залежить від тебе… Подряпини варто замастити йодом… Вибач, що поранив тебе.

У таксі вони поїхали до ресторану в центрі міста. Обідній час уже минув, і, сидячи за столиком у кутку, вони могли бути певні, що їх ніхто не потривожить. Діставши пораду забути про події останніх двох годин, Монті, знову певний себе, з пильною увагою слухав хазяїна столу. Якщо він і не був добрив ґрунтом для засівання нових ідей, то тільки через те, що йому бракувало плуга й борони.

– Хочу розповісти тобі дивну історію, Бренте, про скульптора на ім’я Рандольф. Мене не здивує, що вона видасться тобі неймовірною. Уперше почувши її, я думав те саме.

Розповідь тривала довго. Наїдки приносили і відносили. За годину Монті заговорив лише одного разу.

– Він зовсім втратив розум, як гадаєш?

Вони відсунули посуд з десертом і запалили сигари.

– Безумовно, – заговорив Мерірк, – якщо ти спробуєш експериментувати з розширенням особистости завдяки особистій пожертві, то мусиш приготуватися до невдач, розчарувань та инших неприємних речей. Часто зазнаватимеш безконечних клопотів і витрат заради людини, що врешті-решт виявиться паразитом і скнарою. Тобі будуть накидати себе, брехати тобі, брехати про тебе! Ти будеш натрапляти на вияви невдячности такі мерзенні, що запаморочиться голова! Але час від часу тобі вдасться досягти успіху… і коли це станеться, ти виявиш, що тебе винагороджено за всі попередні нещастя!

Він замовк і наче поринув у спогади.

– Напевне, ти запитуєш себе, – висловив здогад Монті, – чи марно витрачаєш на мене свій час гроші.

– Щодо грошей, то, боюся, то не була ніяка пожертва. Просто хотів тебе позбутися. Але… ти маєш рацію: я справді міркую, чи вартувало втаємничувати тебе в цю теорію проєкції особистости.

– Чи міг би я спитати ще про одне: якщо я сам спроможуся на добрі діла, це допоможе тобі здобути додаткову силу особистости для власних починань?

– О, безсумнівно!

– І, якщо коли-небудь виявиться, що ти посприяв мені на шляху догори – то всі твої пожертви заради мене виявляться цілковитою втратою?

Меррік, усміхаючись, заклопотано бавився попільничкою.

– О ні!.. Рандольф був трохи одержимий, ти знаєш. Міг зламати людям шию за те, що вони розповідали про його добрі діла. Наголошував на цьому значно більше, ніж треба… Гадсон обачно застерігав тих, хто приймав його пожертву, щоб вони помовчували про це, а також вдавався до будь-яких можливих гарантій, пов’язаних зі своїми інвестиціями, щоб утаїти їх; але я не вірю, що він не вважав свої діла вартими зусиль, якщо факти просочувалися… Найважливіша риса цього процесу така: якщо тобі вдасться розширити власну особистість, то моя частка винагороди буде рівно такою, наскільки я за неї відповідальний. У процесі розширення себе ти майже неодмінно допоможеш комусь иншому піднести себе. Він, своєю чергою, наснажить инших… Якщо тобі знайома хемія, то наочним прикладом може стати процес каталізу… Розширення особистости подібне до будь-яких инших капіталовкладень. Ця річ не вгаває! Начисляються складні відсотки. Якщо ти агент, що започаткував справу, то винагорода належатиме тобі… І вона тектиме широкою рікою, коли тебе вже давно оголосять мертвими. По суті,