Вікторія Сурен - Фатальне інтерв'ю, Вікторія Сурен

Психіці важко в чотирьох стінах, мушу вийти до людей, спробувати розслабитися. Кладу до невеликої сумочки необхідні речі, а наостанок ліхтар-шокер, який для мене дістала Аніта. Небезпечна жінка.

Мені ніколи не віддячити їй сповна, хоч і без того плачу щомісячно. Зі зброєю мені трохи легше, хоча, коли вмикаю її, і самій стає страшно, що хочеться кинути ліхтарик у стіну та з вереском драпонути геть. Блимає та труситься, що аж руку судоми беруть.

Наостанок відкриваю ноутбук, щоб переглянути трохи інформації на найближчі тижні. Завтра зранку знімання відео на ютуб, о першій зустріч з Олександрою (вона, на щастя, нічого не знає про таємного переслідувача) в офісі задля обговорення дизайну, а за три дні муситиму бути з командою «Українського експреса», з якою створювала свій перший рекламний ролик. Це буде його презентація.

Гортаю календар та помічаю червону дату за півтора тижня.

День ікс.

Номінація «Інфлюенсер року».