Ірен Кларк - Гра без правил, Ірен Кларк

— Потім розкажеш, — перебив я його. — Що було далі?

— Товар повернули замовнику, і я збирався піти до Ворона.

— І що ти йому сказав би? — втрутилася Лана, голос її був рівний, але в очах горіло нетерпіння.

— Що я дізнався, що Макс хоче його кинути! — випалив Ланс. — Мені це не сподобалось, тому я сам забрав товар і повернув його замовнику!

Я закотив очі.

— Біла гарячка…

— План був ідеальним! — Ланс аж спітнів від хвилювання. — Макс якраз звалив, що могло підтвердити мої слова! Але до Ворона просто так не підійти, і поки я чекав можливості, Макса знайшли мертвим.

Ланс різко затих.

Лана звузила очі.

— Твоя робота?

— Ні! — заволав Ланс. — Клянусь, я не при справах! Лано, та я б ніколи… Я б не зміг цього зробити! Я навпаки відправив людей шукати його…

Лана косо посміхнулась.

— Вірю. Кишка тонка. Так це твої люди були, коли я знайшла Макса? 

Ланс кивнув, а Лана розвернулася до мене:

— Стасу він потрібен?

Я кивнув.

— Нехай ще наші хлопці з ним поговорять. Думаю, багато цікавого дізнаються.

Я дістав телефон і відправив повідомлення Стасу.

Ланс знову почав вити, благати Лану не віддавати його Ворону.

Лана зневажливо скривилася.

— Раніше треба було думати, перед тим як зрадити Макса.

Бах.

Ще постріл.

Ланс знову заволав, його крик рознісся підвалом.

Я подивився на Лану.

Вона зітхнула і знизала плечима.

— Ну не стрималась.

Я посміхнувся і похитав головою.

— Лана, ти взагалі знаєш, що таке межі?

Вона не відповіла, лише хмикнула.

Я повернувся до Дімона.

— Перев’яжіть його чи щось. І відвезіть до Стаса. Вас там чекають.

Дімон кивнув.

Ми з Ланою вийшли з приміщення під крики Ланса.

Але я думав навіть не про ситуацію.

Я думав про Лану.

Ця дівчина занадто глибоко в це влізла.

Занадто.