Леді Анет - Магиня серед драконів , Леді Анет

Глава 55: Запрошення до балу: два шляхи і одна таємниця.

Леон Драгонфолл

Трохи раніше

Провівши Міну та її матір похмурим поглядом, Леон повернувся до Дерека, що стояв поруч.

— То виходить, у лабіринті жахів ти часу дарма не гаяв? — поцікавився він, єхидно піднявши брову.

— Про що ти? — маг удав, що не зрозумів, про що йдеться. Однак червоні плями, що проступили на його вилицях, видавали протилежне.

— Потрібно сказати вголос? — хмикнув Леон.

— Гаразд-гаразд, — здався Дерек, махнувши рукою. — Ти все правильно зрозумів. Але це сталося випадково. Між мною та Ідою виникла напруга і якесь непереборне тяжіння. Тож усе сталося саме собою…

— Можеш не продовжувати, — усміхнувся Леон, але в наступну мить його усмішка згасла. — Треба зайти до ректора і попросити його дізнатися, де зараз Іда.

— Угу, заодно і новини повідомити, — задумливо протягнув маг, дивлячись на свою мітку у вигляді кругової спіралі.

— З цим краще не поспішати.

— Думаєш, це не вона? — похмурнів Дерек, ретельно приховуючи розчарування в голосі.
— Не для всіх, — сухо кинув секретар і, відшукавши один із папірців, повідомив:

— До речі, студенте Драгонфолл, для вас тут запрошення з палацу.

Він всунув Леону тиснену картку з королівським гербом і, випровадивши студентів назад у коридор, виразно грюкнув за ними дверима.

— Невдача, — промовив Дерек. — Ну нічого, почекаю Іду в гуртожитку.

— Ні, ти зараз вдягнеш парадну форму, а я знайду Міну, і ми втрьох вирушимо до палацу, — ошелешив його Леон.

Здається, дракон знав, де шукати ректора.

— У палац? — маг не повірив власним вухам. — Навіщо?

— Сьогодні ввечері там буде бал. Я впевнений, що пан Сайрус — один із почесних гостей.

— До чого така поспішність? — здивовано звів брови Дерек.

— Якщо хочеш отримати свою істинну в цілості й безпеці, краще зроби, як я кажу.

Дерек уже відкрив рота, щоб заперечити, але вирішив не сперечатися й побіг переодягатися.

А Леон заплющив очі й прислухався до своїх відчуттів. Якщо теорія Міни вірна, і частина його стихій перейшла до неї, то він зможе відшукати дівчину за покликом власної магії.

 

 

Міна: 
— До палацу⁈

Я не могла повірити своїм вухам і з подивом подивилася на Леона. Напевно, це якийсь жарт.

— До палацу, — як ні в чому не бувало, повторив дракон, наче запрошував мене на прогулянку в парк.

Звичайна справа, подумаєш!

— Знаєш, непогано було б отримати більш розгорнуту відповідь, — буркнула я, схрестивши руки на грудях. — Навіщо мені в палац?

Леон швидко поглянув на мою тітку, яка сиділа в іншому кутку кафе і намагалася виглядати так, ніби не підслуховувала нашу розмову, і раптом сказав:

— Це побачення.

Побачення? ПОБАЧЕННЯ⁈

Я на кілька миттєвостей втратила дар мови, але потім мене осінило, і я похмуро запитала:

— Ти хочеш затягнути мене в королівську бібліотеку?

Так, я добре пам’ятала, чим закінчилося наше останнє «побачення» з драконом. Коли хтось нахабно залишив мене в закритій секції і втік, сверкаючи п'ятками.

Але, з іншого боку, мені ніхто ніколи не пропонував відвідати королівську бібліотеку. А це звучало дуже привабливо.

— Взагалі-то я планував затягнути тебе на королівський бал, але, судячи з твого мрійливого виразу обличчя, ти вже націлилася на бібліотеку, — підколов мене Леон.— Б-бал? — ахнула я, пропустив насмішку повз вуха.

— Бал, — невідворотно кивнув він.

Королівський бал у палаці! Зрозуму зійти можна І зірка нашої академії запросив мене туди на побачення? Це вдвічі неймовірно!

А якщо там ще й король буде, я могла б блиснути перед святими очима Його Величності, мовляв, ось яка студентка Азарес — розумниця! Адже лорд-ректор обіцяв заступитися за мою стипендію.

Але був один нюанс.

І цей нюанс сидів зараз у цій самій кав’ярні і вважав, що за мною полюють. І що мені слід покинути академію і тікати зі столиці.

М-да, справи. Тітка, напевно, буде проти відвідування палацу.

І що робити?

— У мене немає підходящого плаття, — озвучила я найабсурднішу причину, чому не змогла б піти на бал.

Ну а що? Якщо платья не буде, це ж можна вважати знаком?

— Буде, — впевнено сказав Леон, немов прочитав мої думки.

Ну що ж, я намагалася! Відмовлялася як могла, але нічого не вийшло.

Залишилось тільки сказати тітці.
 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍