Леді Анет - Магиня серед драконів , Леді Анет

Глава 54: Заборонена правда

Питання заскочило мене зненацька. І не тому, що я не знала на нього відповіді, а тому, що воно взагалі було озвучене.

— Маги й дракони ніколи не вступали в шлюб, бо між нами ідейна ворожнеча? Кривава історія та все таке. Міжрасовий конфлікт, — озвучила я найлогічніші причини. — Та й дракони ще ті сноби. Важко уявити, щоб хтось із них одружився не з представником свого виду.

— Ну, бувають винятки, — відвівши погляд, протягнула тітка й винувато стиснула губи.

Так.

Здається, вона хотіла сказати мені щось важливе, але говорила загадками. А це лише більше мене нервувало. Після новин про своїх батьків я й так ледве трималася.

— Будь ласка, досить таємниць, — втомлено попросила я. — Якщо ти хочеш сказати, що моя мама була драконицею, то це буде дуже смішно, бо…

— Можеш вважати, що я це вже сказала.

— …бо змішування видів неможливе, і, думаю, це ще одна причина… Що?! — мої очі округлилися, коли сенс її слів нарешті до мене дійшов.

Ми хвилину просто дивилися одна на одну, поки не з’явилася офіціантка, щоб запитати, чи не потрібно нам чогось ще. Тітка похитала головою, і, щойно дівчина відійшла до інших відвідувачів, нахилилася ближче до мене й тихо заговорила:

— Це правда, але це заборонено. Існує негласна заборона на народження напівкровок. Тільки твої батьки дізналися про це запізно. Ти, напевно, питаєш себе, чому я мовчала всі ці роки? Повір, я хотіла розповісти тобі сотні разів, але боялася. Бо досі не впевнена, що мій брат помер своєю смертю. Саме тому я в терміновому порядку вийшла заміж буквально за першого-ліпшого, тільки щоб відвести від нас будь-які підозри.

То виходить, я напівкровка? І була поза законом? А на мого тата велося полювання?

Здається, треба було замовити щось міцніше за чай. Просто день одкровень якийсь! У мене паморочилося в голові. Розум навідріз відмовлявся приймати й аналізувати нову інформацію.
 

— Я віддала тебе до столичної академії на свій страх і ризик, тому що брат бачив у тобі потенціал і вважав, що його обов’язково потрібно розвивати, — продовжила тітка і сумно всміхнулася. — Ну а ти завжди марила тим, щоб навчитися володіти магією, тож я просто не могла відмовити.

— Але чим напівкровки небезпечні? — запитала я, насупившись, і зябко згорнулася в клубочок.

Було неприємно думати про те, що саме моє існування могло комусь не догодити. Я ж хороша! Ну, створила парочку істинних... Так це ж не зі зла! Ну гаразд, одну, можливо, і зі зла. Але Леон сам був винен! І взагалі, хто ж знав, що все так обернеться? Особисто я була впевнена, що моя магія не небезпечна. Це перспективний і не до кінця вивчений дар.

Матір-богине! Я вже подумки готувалася виголошувати промову на свій захист. Але хто судді?

— Від брата я чула, що магія напівкровок може мати непередбачуваний характер. А все, що не можна контролювати, визнається небезпечним.

Саме такі рядки написані в підручнику з історії виникнення перших магів. Дракони вважали, що ті несуть загрозу світові, а тому й узяли їх під свій контроль. Виходить, що саме ящери були проти напівкровок? Дуже на них схоже.

— Але ти не така, Міно, — швидко промовила тітка. — У тобі не проявилося нічого, що могло б порушити магічний баланс світу. Ти — не загроза.

Ха-ха. Я вже, напевно, двічі цей самий баланс порушила.
— Але є й інші, хто вважає всіх напівкровок справжнім злом. Думаю, хтось із влади. І останнім часом я почала помічати, що на нашій вулиці з’явилися якісь підозрілі типи. Одного з них, здається, я бачила багато років тому… Тому нам краще терміново виїхати. Я хвилююся за тебе.

— Боюся, тітко, що виїхати вже не вийде…

— Чому? — стривожилася вона.

Саме в цей момент до кафе увійшов Леон.

— Ось чому, — зітхнула я.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍