Діна Ареєва - Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Іди переодягайся, Топольський, — відбирає в Микити журнал фізрук. — А ти, Зарічна, не спи, записуй.
Нікіта віддає журнал і знову торкається моїх рук. У вухах стукає, у грудях бухає, здається, що в мене замість крові електричний струм.
Хлопці вже все пропливли, тепер пливуть дівчата. Мілена теж легко вкладається в норматив, і мене знову починає гризти заздрість.
— Давай сюди, — фізрук забирає в мене журнал і оголошує п'ять хвилин перерви.
— А ти не хочеш поплавати, Зарічна? — чую уїдливий голос.
Піднімаю голову — Мілка. Стоїть і свердлить поглядом. Вирішую не відповідати, відвертаюся, і тут мене з басейну кличе Алька.
— Маш, потримай, будь ласка, — простягає вона шпильку. — Все одно волосся вже намокло.
Я нахиляюся за шпилькою, і мені в спину прилітає сильний поштовх.
— Іди й ти здай норматив, чортова вискочко, — чую злісне шипіння, але вже за секунду не чую нічого, бо наді мною змикається товща води, і я розумію, що тону.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва», після закриття браузера.