Валерія Оквітань - Фермерська романтика, Валерія Оквітань

—  Обітреться твій Станович, поки він тебе шукатиме, я вже посмакую цю квіточку. Ну ж бо, досить опиратись. Нам обом буде приємно. От побачиш.

—  Рятуйте, —  знову крикнула вона, намагаючись вдарити хлопця, але її руки були так міцно притиснуті до підлоги, що можнабуло відчути як кров відливалась від кінцівок, а на зміну приходили відчуття оніміння..

Помітивши, що Тася не піддавалась на його “солодкі” слова та продовжила кликати на допомогу, Артем не придумав нічого іншого, як вліпити дівчини гучного ляпаса. Це добряче її дезорієнтувало, оскільки рука в чоловіка була важкою. Зірочки літали перед її очима, а  в роті відчувався металічний присмак. Хлопцю вдалось одним ударом розбити дівчині губу.

Панічний страх вже повністю заволодів Тасею, не давав їй і вдиху нормального зробити. Вона задихалась. Ловила губами повітря, а до легень він не доходив. Дівчина й досі нічого не бачила, відчувала лише всюди його руки.

Їй здавалось, що надія згасає. Але раптовий блиск ліхтарика дарував нову надію. Вона з останніх сил промовила рятівне:

— Женю…