Julybookss - Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss

– Ти пошкодуєш про це завтра, – тихо відповів він. – а я не хочу, щоб ти шкодувала.

– Я не пошкодую, – впевнено заперечила я.

– Ти не розумієш, про що говориш, Арі, – сумно відповів декан. – Я точно не той, хто тобі потрібний…

– Ти забагато говориш, – перебила я. – скажи, що ти не хочеш цього. Скажи, щоб я пішла.

– Не хочу? – здивувався він. – Це все, про що я можу думати останні декілька днів. Про те, що відпустив тебе! Чорт! Ти, навіть, не представляєш, наскільки глибоко пробралась в мої думки.

– Тоді перестань сумніватись, – хоч це й не було признання в коханні, та Рейк описав ті почуття, що розділяла й я.

Чоловік перестав говорити та поцілував мене так, як не цілував раніше. Він не приховував свого бажання, не намагався замаскувати його. Він був справжнім, тут і зараз. І я хотіла бути справжньою, тому віддавала всю себе цьому поцілунку. Руки Ейнара впевненіше досліджували моє тіло, розпалюючи в мені сильніший вогонь. Я була настільки захоплена, що не зразу помітила, як ми перенеслись з кабінету у спальню чоловіка. Чи хвилювалась я? Дуже сильно. Чи хотіла я зупинитись? Ні.

– Якщо ти невпевнена… – почав Рейк.

– Мовчи, – я знову поцілувала його.

– Ти можеш в будь який момент мене зупинити, – не відставав він. – Якщо ти передумаєш…

– Якщо ти зараз не заткнешся, я тебе покусаю, – розізлилась я.

– Як ви розмовляєте з деканом, адептка Ренніс? – розсміявся Ейнар. – Хоча ідею з кусанням залишимо для наступного разу. Ай!

– Щоб не насміхався, – посмішка не сходила з мого обличчя.

– Так вже краще, – задоволено відповів Рейк. – Я не хочу, щоб ти боялась мене.

– Я не боюсь, – сказала чоловіку.

Ейнар серйозно глянув мені в очі та поцілував. Не знаю скільки тривав цей поцілунок, поки чоловік нарешті наважився продовжити. Він швидко скинув з мене футболку та штани, залишаючи мене в одній білизні. Спочатку мені було ніяково стояти перед ним майже роздягненою, та його поцілунки заставляли забути про все. Я не помітила, як сама потягнулась, щоб скинути з Ейнара сорочку. Його підкачане тіло завжди привертало увагу, та зараз я не могла відірвати від нього погляд.

– Ти пожираєш мене очима, – розсміявся чоловік.

– Хто б казав, – буркнула я.

– Ти справді виглядаєш прекрасно, – прошепотів Ейнар. – І ти не повинна в цьому сумніватись ні на секунду.

Рейк зняв з мене останній одяг та покривав поцілунками все тіло, груди його цікавили особливо сильно. Моє серце витанцьовувало божевільний ритм, як тільки Ейнар посадив мене на ліжко та опустився на коліна.

– Що ти відчуваєщ, коли твій декан в тебе між ногами? – цілуючи ногу, запитав чоловік.

Відповіддю йому став лиш стогін, як тільки його язик торкнувся найціннішого. Я не знала наскільки чуттєвим може бути моє тіло, та які нові грані воно приховує. Ейнар дарував насолоду й одночасно заставляв благати більшого. Я відчувала, що була вже на межі задоволення, коли чоловік зупинився.

– Чому? – ледь чутно запитала я.

– Не так швидко, дорогенька, – чоловік піднявся до рівня мого обличчя. – Я обіцяв, що ця ніч буде довгою, а обіцянки я стримую.

Я не встигла й оком моргнути, як Ейнар залишився без одягу. Я справді старалась не розглядати його та вдавалось не дуже. Чоловік заставив мене лягти, а сам навис зверху. Я знала, що буде далі, тому хвилювання наростало. Губи чоловіка цілували мої груди, поки рука… Ох! Я вже знову була готова до піку, як пальці Ейнара замінило дещо інше.

– Ейнар, – простогнала я, відчуваючи, як він заполонив весь простір всередині мене.

– Все добре? – хвилювався чоловік. – Не боляче?

Я лиш змогла похитати головою. Боляче не було, та Рейк не рухався, даючи мені час звикнути. За декілька секунд я відчула себе впевненіше та трішки порухалась. Стогін Ейнара дав мені зрозуміти, що чоловік ледь стримується, і це розпалило в мені набагато сильніший вогонь. Мені чомусь захотілось, щоб він не стримувався, щоб показав все своє бажання.

– Не стримуйся, – попросила ледь чутно.

– Я не хочу, щоб тобі було боляче, – прошепотів Рейк.

– Все гаразд, я тобі скажу, якщо ти перестараєшся, – прошепотіла я.

Спочатку Ейнар рухався повільно та поступову почав нарощувати темп. Мені здавалось, що мої крики чути на всю академію, та зараз мені було начхати. Була тільки я та він, а також насолода, що наростала десь всередині. Рухи Рейка ставали впевненішими, а пік наближався все швидше.

– Ейнар… – крізь стогін сказала я.

– Я знаю, – коротко відповів чоловік та попросив. – Просто дивись мені в очі.

Насолода прийшла неочікувано, заставила все тіло здригнутись та розлилась теплом внизу живота. Довгий стогін Ейнара дав зрозуміти, що він відчув те саме, від чого всередині мене розлилось ще більше тепло. Я ніколи не думала, що насолода партнера може бути приємнішою за твою власну, але зараз було саме так. Ми вимучені, але задоволені лежали в обнімку та мовчали. Чи шкодувала я про цю ніч? Зовсім ні. Навіть, якщо в цих стосунків немає майбутнього, я була щаслива тут і зараз.