Джонатан Скарітон - Infernale. Пекельний сеанс

Чарлі обіймав рукою Макбрайд — біль досі був пекучий — і закликав Анрі продовжувати розповідь.

— Кількох моїх колег стривожила його поведінка, і вони оточили його із загрозливими намірами. Я підійшов до місця дії, і мені пояснили ситуацію. Я вирішив, що найкращим рішенням буде вчинити з ним, як із Жаном Вальжаном. І відповів, що дарую Вітмену право взяти будь-який фільм, який хоче, на короткий період часу — за умови, що він його поверне. Пояснив, що роблю це з дуже серйозною метою, такою особистою, що не хочу її розголошувати. «Ти забув оцю картину Мурнау», — сказав я йому перед зграєю лінчувальників. Яка це була картина, до речі? А, та, про яку досі думають, що з неї вціліло лише три хвилини. Наступного ранку всі фільми були на місці. Після того він мирно проводив тут свій час. Він добрий хлопчик. Лише трохи збочив на хибний шлях, шукаючи заміну тому, чого не міг знайти.

— Ось як у мене виникла ідея крамниці, — сказав Вітмен Чарлі. — Це місце надихнуло мене на «Склеп».

— Але як? Чому? Коли? — Чарлі мав стільки запитань.

— Такі речі найкраще обговорювати за повними келихами, — мовив старий, загадково усміхнувшись і жестом скеровуючи групу в кімнату на периферії циклічного архіву.

Анрі вислухав їхню історію, погладжуючи свою цукрово-ватну бороду.

— Дивовижно. Справді дивовижно. Хто б міг подумати, що Секюлер знімав кіно, ще коли всі решта не вміли навіть змайструвати діючої камери?

У кімнаті в повному безладі проектори, котки, книги. Анрі і Вітмен сиділи за великим дерев’яним столом. Чарлі вмостили на оббитій канапі в одному з кутків кімнати. Макбрайд опустилася на коліна поряд із ним і займалася його раною.

— Ти щось зрозумів із останнього шматка? — спитав Вітмен.

— Без сумніву, якась загадка чи код. Схоже, не надто складний. Не те що досконалі методи шифрування. Часом, звісно, усе набагато складніше. Як-от бліц-шифри — чули про такі?

Вони похитали головами.

— Сторінки, заховані в стіні у підвалі Східного Лондона в дерев’яній скрині й виявлені лише завдяки німецькому бомбардуванню під час Другої світової війни. Ніхто досі не розшифрував їх, навіть сучасні світила криптографії.

— Як щодо цього elixir vitae? — спитала Макбрайд. Вона відчинила набір першої допомоги, запропонований Анрі, і нанесла трохи дезінфікуючого розчину на овальну рану Чарлі. Той скривився від болю. Вона м’яко дмухнула на рану.

— Філософський камінь.

— Той, що перетворює метали на золото?

— Ця частина відома всім, — сказав старий. — Але це не просто якийсь середньовічний кухарський рецепт. Чого вони шукали насправді, то це еліксиру життя.

— Тобто? — Жінка знов обернулася до Чарлі. — Не дивися, — сказала вона і встромила голку вертикально крізь субдермальний шар шкіри, вирівнюючи її, доки та не досягла стінки рани. Коли Чарлі скривився знов, вона сказала: — Залишиться крутий шрам, — і підморгнула йому.

— Звісно, безсмертя, — відповів Анрі. — Усе це «перетворення» металів та ідея золота були лише метафорами. Хоча серед алхіміків була своя частка шарлатанів і безумців, деякі були астрономами, філософами й хіміками. Вони робили винаходи, що змінювали світ, навіть попри судові позови і помилки. Відокремлення алхімії від наук почалося не більш як за сотню років до створення цього фільму. Ті спритники винайшли чимало методів й обладнання, яке ми використовуємо донині. Чорт, навіть порох, металургію, ядерне перетворення. Ім’я Джон Непер вам про щось каже?

— Тут є університет, названий на його честь.

— Шотландець. Він подарував нам натуральні логарифми і десяткову систему. Також був алхіміком.

— То що це? Що саме ми шукаємо? Камінь?

Анрі зняв із полиці книгу в твердій обкладинці.

— Ось послухайте, — сказав він, водячи вказівним пальцем уздовж речень. Його білі зіниці були зосереджені на Вітмені. Чарлі був спантеличений — сліпий пам’ятав кожну фразу з книги дослівно:

«Філософський камінь — найбільш старовинний Камінь, найбільш суперечлива з таємниць; він незбагненний у сенсі його земних властивостей, він небесний, благословенний, божественний. Це найвищий і непохитний Розум, що дарує можливість знайти Абсолют у Безмежності, у Безкінечному і Кінцевому, це Magnum Opus, Великий Твір Мудреців, який Гермес Трисмегіст[26] називав «Витвором Сонця». Це ідеальна рівновага всіх стихій, material prima[27]. Це панацея від усіх недуг, найкоштовніший скарб, найбільше надбання природи. Хто володіє цим каменем, той володіє всім і не потребує іншої допомоги».

Він закрив книгу.

— «Арканум Алхімікум», 1728 рік.

— Капітан Фантастик, — мовив Вітмен. — Ані слова не зрозумів. Як може всім оцим бути камінь?

— Алхіміки, — сказав Анрі, — спостерігали, як ростуть кристали й вивергаються вулкани, і вірили, що мінерали живі. Вважалося, що мінерали виростають із зернят глибоко в землі й, достигаючи, підіймаються на поверхню. Знання секретів ідеального мінерального золота дозволить зрозуміти досконалість світу.

Він розвернувся до Макбрайд.

— Також камені вважалися сексуальними, люба моя, — він схвально всміхнувся. — Якщо не вірите мені,