Любава Олійник - Рута. Та, що вірить в кохання, Любава Олійник

Її розкішне волосся кольору світанку заплетене у польові квіти, її одяг світлий, як перший сніг, та прикрашений геометричними вишитими орнаментами, а по жилах рівномірно струменіють енергетичні ріки, у серці палає світлий вогонь. До неї невпинно приходять люди, і коли вона їх з ніжністю торкається, то зцілює їхні душі та тіла  своєю чарівною внутрішньою енергією.

— Це ти, Руто, — тихо промовила Рея. — Твоє місце саме тут, у Білій Вежі. Ти маєш самовіддано дарувати людям вогонь надії і любові, вогонь вічного кохання…

Усі дивні образи і потойбічні голоси стихли, я відчула, що знову сиджу на ліжку, а поруч зболений Будомир, який все ще тремтячою рукою простягає до мене руку, до мого світла, яке розчинялося і тихо згасало у нічній темряві.

— Я все зрозумів, — загадково промовив старий Мудрець. Його змучене обличчя було замисленим, але він знову сяяв здоров’ям і життям…