Леля Карпатська - Обіцяна, Леля Карпатська

— Ось і все, — прошепотіла вона. — Тепер ти знаєш.

— Що це таке? — прохрипіла Ляна. — Як це можливо?!

Її питання залишилися без відповіді. Яра заплющила очі і, здавалося, втратила свідомість. Євдокія заметушилася, наливаючи в миску теплої води та додаючи туди якісь трави. Вона змочила шматок м’якої тканини у воді і заходилася протирати тіло Яри від засохлого бруду та крові.

— Може варто викликати швидку? — Ляна вирішила не акцентувати увагу на перетворенні подруги. — А якщо у неї кровотеча?

— Не треба, — спокійно відповіла Євдокія. — Та вони їй і не допоможуть. Ти ж бачиш, вона інакша. Яра — Двічі Народжена. Традиційна медицина тут нічого не вдіє. Ось, допоможи мені, — жінка простягнула Ляні марлю. — Обмий тіло, а я заварю зілля помічного. День, два — та й оклигає моя квіточка.

Ляна схилилася над подругою. Тіло Яри здавалося гарячим, ніби вона пережила не лише фізичну битву, а й щось більше. Євдокія поспішила до шафи, дістаючи пляшечки з мазями та настоянками. Ляна змочила у мисці шматок тканини і обережно провела по шиї подруги, на якій засохла кров від вуха. Білосніжна тонка шкіра була всіяна синцями та дрібними порізами. Праве плече було чорне. Ляна з жалем глянула на заплющені очі Яри. Зазвичай радісна дівчина, зараз вона здавалася поламаною лялькою, проте досі залишалася прекрасною.

— Ти ніби спляча красуня, — прошепотіла Ляна.

Вона повільно вела марлею від шиї до грудей Яри, спускаючись до впадини сонячного сплетіння та залишаючи вологий слід. Жіноча округлість ледь здіймалася при тьмяному сяйві свічки. Враз тілом лежачої прокотився мороз, вона ледь здригнулася і шкіра вкрилася сиротами, змушуючи затвердіти світло-рожеві соски.

Ляна перевела погляд на рану. «Мабуть, прийдеться шити», — промайнуло в голові.

Євдокія підійшла до них, тримаючи в руці дві мисочки. Вона оглянула рану Яри і полегшено видихнула:

— Затягнеться швидко, як на кішці. Ось, спочатку промиєш відваром ромашки та чистотілу. Зараз головне зупинити кровотечу, тому прикладеш деревій. Після того нанесеш мазь з кореня лопуха та звіробою. Тут чиста пов’язка.

Ляна злякалася:

— Я повинна робити це сама?

— Так, сама, — Євдокія заметушилася. — Я мушу провідати її маму. Вона лежача. Не залишай її одну. Я прийду, як тільки зможу.

Ще раз глянувши на Яру, жінка вийшла з хати. Ляна боязко повернулася до подруги. Вона обережно обробила вухо та рану під ребрами, як казала Євдокія. Потім приклала деревій та наклала мазь та пов’язку.

— Ляно… — Яра прийшла до тями і схопила ту за руку.

— Я тут, не бійся, — лагідно прошепотіла Ляна. — Ти хочеш пити?

— Молока…

Ляна підстрибнула з місця і кинулася до столу. Благо, Євдокія встигла видоїти корову і залишила свіже молоко у глечику. Дівчина налила у горня і піднесла Ярі. Та зробила кілька ковтків і знову лягла.

— Я казала Євдокії, що варто викликати лікаря, але вона мене не послухала, — виправдовувалася Ляна.

— Зі мною все добре, — перебила її Яра, крізь силу всміхаючись.

— Хто це зробив? — врешті спитала Ляна те, що її турбувало. — Власлав?

— Ні, — Яра знову заплющила очі. По її щоках текли сльози. — То я сама…

— Що ти сама? — розізлилася Ляна. — Глянь на себе! Ти ледве дихаєш!

Яра схлипнула і скривилася від болю.

— Але ж дихаю…

— Хто то був? — твердо перепитала Ляна.

Подруга повернула голову в її бік. Її очі були червоні від сліз.

— Змій.

— Який змій? — не зрозуміла Ляна.

— Лиш не кажи Євдокії, благаю тебе! — Яра продовжувала хлипати. — Бо вона знову буде винити Олексія!

Ляна нервово всміхнулася.

— Я більше нічого не розумію. Який змій на тебе напав? Хіба якийсь вуж може нанести такі рани й синці? Не води мене за носа!

Вона хотіла встати, але Яра встигла схопити її за руку:

— Стривай! Я все розповім… тільки не йди.

Яра замовкла, збираючись з думками. Проте ті плуталися, перед очима мерехтіли зірки і дівчині здавалося, що стеля от-от впаде на неї. Ляна помітила ці зміни. Щоки подруги почервоніли, зуби цокотіли, а тіло ледь здригалося.

— Тебе починає лихоманити, — стурбовано мовила Ляна, приклавши долоню до її чола.

Вона вкрила Яру ковдрою і підійшла до вікна. Євдокії не було видно. Швидше за все, вона повернеться на світанку. Ніч обіцяла бути довгою.