Лоуренс Леві - Планета Pixar

Graphics. Хоча, як і ми, Гарі не мав досвіду в правових тонкощах розважальної галузі, він був чудовим юристом і експертом із підготовки угод.

Аби забезпечити наші інтереси з погляду індустрії розваг, у нас був Сем Фішер, юрист цього напрямку. У нас із Семом склалися чудові стосунки, він був для мене гідним довіри партнером під час вивчення світу Голлівуду. Також ми залучили кількох голлівудських експертів, щоб вони допомогли з положеннями, що стосувалися розрахунків, які нам слід було додати до угоди, щоб отримати чесну частку прибутку. Також у нас був Скіп Бріттенгем — ще один член ради директорів. Він міг допомогти з вирішенням глобальних питань і долучитися до залагодження проблем із Майклом Айзнером, якби в цьому виникла потреба. Підібралася першокласна голлівудська команда для укладення угоди. Ми не збиралися ризикувати становищем через брак юридичної підкутості.

Проте подальші події здивували нас. Одним словом: нічого не відбулося.

Після першого Стівового дзвінка до Майкла Айзнера ми чекали на досить швидке продовження. Думали, що хтось із Disney зателефонує Стівові чи мені, щоб запустити процес переговорів. Проте минуло кілька тижнів, Стів знову набрав Айзнера, щоб продовжити розмову. Той повторив, що зацікавлений в угоді, і сказав, що розпочне справу. Час спливав. Досі нічого.

Аналогічна ситуація повторилася ще раз, після чого Стів почав розчаровуватись. У нього складалося враження, ніби Айзнер бавиться з ним — обіцяє щось у телефонних розмовах, а діями слів не підкріплює. Ми розуміли, що для Disney ця угода була однією з багатьох, можливо, далеко не важливою, але це не пояснювало, чому дії студії суперечили словам її генерального директора. Зрештою, Стів почав сприймати ситуацію особисто.

— Може, Айзнеру я просто не подобаюсь, — сказав він мені одного разу навесні 1996 року. — Він щось мені обіцяє, але нічого не робить. Не розумію.

Стівова репутація бігла поперед нього, і, може, Айзнер йому просто не довіряв. Вони обидва звикли тримати ситуацію під контролем. Можливо, вони мимоволі дратували один одного. Але я не був певен, що причина небажання Disney вести справу далі полягала саме в цьому. Я поговорив про це із Семом Фішером — він теж нагадав мені, що Айзнер по горло завантажений питаннями щодо інтеграції ABC у Disney. Це злиття, що відбулося кілька місяців тому, стало другою за розмірами в історії США подібною угодою. Перевищувало її лише придбання за 25 мільйонів доларів компанії RJR Nabisco Inc. фондом прямих інвестицій Kohlberg Kravis Robertsу 1989 році. Сем вважав, що така мовчанка від підлеглих Айзнера виглядала дещо дивною, але не думав, що причина полягає в непорозуміннях між ним і Джобсом.

— Не певен, що тут грає роль особисте ставлення, — казав я Стіву. — Ми просимо Disney дуже багато — такі умови, яких, можливо, їм ніколи не висували. Сумніваюся, що хтось має розподіл прибутку п’ятдесят на п’ятдесят, особливо в мультиплікації. І точно ні в кого немає такого врегулювання питання бренда. Існує багато причин на те, чому Айзнер тягне час, не в останню чергу й через нещодавнє придбання ABC.

У мене було відчуття, що головне — терпіння. У Disney не сказали «ні». Але Стів не звик, щоб ним нехтували, і йому це не подобалося. Що більше минало часу, то більше зростало його розчарування.

Зрештою, одного дня він роздратовано вигукнув:

— Не знаю, чи зможу я так працювати!

Відмовитись від можливої угоди тому, що очільник однієї з компаній не може впоратися із ситуацією — це було безпрецедентно. Але я не думав, що настав час відкликати наш запит на початок переговорів, принаймні не зараз. У мене була коротка особиста зустріч із Айзнером кілька місяців тому, до виходу «Історії іграшок». Під час однієї з наших зі Стівом поїздок до Голлівуду ми заходили до нього привітатися. Зустріч була дружнім візитом і торкалася теми майбутнього релізу фільму. Я був під враженням від Айзнера. Високий на зріст, худорлявий — на вигляд десь п’ятдесят п’ять років. Він був одягнутий у костюм, що здавався дещо завеликим, і зайшов до приміщення легкою невимушеною ходою. Він поводився, як улюблений дядечко, чарівний і харизматичний. Ми невимушено побалакали про кінобізнес і маркетинг релізу «Історії іграшок».

Пам’ятаючи про цю зустріч, я сказав Стіву:

— Усі наші знайомі кажуть про Айзнера одне і те ж: він нікому не розкриває своїх карт. Немає жодного доказу на користь того, що це особиста неприязнь.

Скіп Бріттенгем кілька разів пропонував втрутитися, хоча ми пропозицію не приймали, побоюючись виглядати доведеними до відчаю. Але минуло вже багато часу.

— Як щодо того, аби прийняти Скіпову пропозицію? — сказав я. — Він зможе мимохідь з’ясувати, що відбувається. Чому б не зателефонувати йому?

Стів поговорив зі Скіпом, і той пообіцяв, що закине вудочку й побачить, чи вдасться щось вивідати. Він не збирався телефонувати саме з цього приводу — вважав за ліпше зачекати, доки виникне інша справа з Disney, щоби запитання виглядало невимушено.

Скіп зателефонував до нас через кілька тижнів — уже наближався травень. Ми зі Стівом говорили з ним за допомогою конференц-зв’язку.

— Думаю, Disney зацікавлені в обговоренні, — сказав Скіп. — Вони хочуть мати партнерські відносини з Pixar. Але їм треба розібратися з умовами. Ми просимо багато. Тож слід набратися терпіння.

Думка Скіпа виявилася слушною. Невдовзі після цього дзвінка ми отримали перший сигнал, який свідчив, що в Disney нарешті готові до розмови. Айзнер зателефонував Стіву і сказав, що хоче почати роботу над питанням. Він не був готовий засвідчити згоду за всіма пунктами, про які просив Стів, але залишався відкритим до обговорення. Айз-нер пропонував вести переговори далі, щоб з’ясувати позицію щодо всіх деталей. Відповідальним за процес він призначив молодого управлінця на ім’я Роб Мур. Той обіймав посаду виконавчого віце-президента та фінансового директора Walt Disney Pictures and Television.

Але Стіва не полишав скептицизм.

— Можливо, не варто продовжувати процес, доки не отримаємо згоди за ключовими принципами, — нарікав він.

Я з ним погоджувався. Іноді краще внести ясність від початку. Але водночас я відчував, що важливо не втрачати динаміку.

— Айзнер знає, на чому ми стоїмо, — припустив я. — І ми будемо певні в цьому, коли ще раз проговоримо все із Муром. Думаю, варто продовжувати розмову, щоб побачити, до чого ми зможемо прийти.

Стів погодився, але хотів переконатися, що ми не випускатимемо з уваги головні питання.

Коли я вперше розмовляв по телефону із Робом Муром, то не очікував забагато. Представники Disney,