Лоуренс Леві - Планета Pixar

їх робити це просто зараз. Можливо, нам краще зробити перший крок самим, доки не згас успіх «Історії іграшок».

— Але якщо вони скажуть своє «ні», — додав Стів, — це може отруїти стосунки, і наступні два фільми робити буде значно важче.

— Сподіваюся, це ніяк не позначиться на виробництві фільмів, — сказав я. — Треба тримати бізнесові й творчі відносини окремо.

— Давай поміркуємо, чого ми хочемо, якщо вдасться почати переговори.

Це була ще одна тема, яку ми зі Стівом багато обговорювали. Якщо нам вдасться спонукати Disney до проведення передомовленостей, нам слід було абсолютно чітко уявляти бажане. Йшлося про нашу стратегію переговорів.

Зазвичай під час проведення таких домовленостей сторони вступають у позиційні переговори. Це означає, що позиції сторін — не кінцеві, завжди є резерв для того, щоб чимось поступитися. Небезпека позиційних переговорів полягає в тому, що слід продумати, куди можна відступити, а це послаблює впевненість щодо стартової позиції. Це схоже на те, щоб торгуватися проти себе самого: план «А» може бути оптимальним результатом, та внутрішньо ти вже переконав себе пристати на план «Б».

Ми обидва — і Стів, і я — мали сильне несприйняття переговорів у такий спосіб. Ми віддавали перевагу обдумуванню своєї позиції без вибудовування запасного плану. Коли Стів вирішував, чого хоче від переговорів, він отримував щось схоже на релігійну віру. На його думку, якщо не вдавалося добитися бажаного, ніщо не було здатне замінити початкову ціль, тож Стів просто полишав переговори. Такий підхід робив його дуже сильним у переговорах. Він уперто стояв на своєму, хапався за бажане мертвою хваткою. Ризик, однак, полягав у тому, що через таку затятість ми могли залишитися ні з чим. Якщо ми поклали собі не створювати запасний план, слід було дуже ретельно сформулювати, а чого ж ми хочемо.

Стів узяв маркер іншого кольору, і на чистій частині дошки написав: НОВА УГОДА.

Знизу записав рядок: 1. ТВОРЧИЙ КОНТРОЛЬ.

— Ми мусимо контролювати свій креативний розвиток самі, — заявив Стів. — Ми вже довели, що здатні зняти потужній фільм. І не можемо погодитися на безстрокові зобов’язання узгоджувати з Disney наші творчі рішення.

Хіба що Стівену Спілберґу, Рону Говарду чи ще якомусь зірковому режисеру дозволялося працювати без творчого контролю — а загалом це було майже нечуваною справою для незалежної виробничої компанії, котру хтось фінансував. Зазвичай право контролю належало тому, хто вкладав гроші. Ми вже вирішили, що всередині Pixar творчі рішення ухвалюватимуть Джон зі своєю командою. А тепер хотіли зменшити зовнішній вплив на них.

— Допоможе те, що ми хочемо самі фінансувати свої фільми, — доповнив я. — Проте Disney нервуватиме щодо цього питання, допоки буде вкладати бодай невелику частку у виробничі витрати.

Утім, ми обоє погодилися, що творчий контроль — суттєве питання для піксарівського майбутнього.

— Ще один необхідний пункт — зручне вікно для релізів.

Дуже багато важило, коли саме виходить стрічка, а особливо — великобюджетний сімейний фільм. Були дві оптимальні дати — початок літа й День подяки, у такому разі покази тривали до Різдва. Жоден інший період не міг порівнятися з перспективами касових зборів. Із ким ми би не підписували контракт — із Disney чи з кимось іншим — нам слід було добитися гарантій, що піксарівські фільми отримають найкраще вікно для релізів. Стів написав на дошці: 2. СПРИЯТЛИВЕ ВІКНО ДЛЯ РЕЛІЗІВ.

— Disney повинна ставитися до фільмів Pixar, як до власних, — наголосив Стів щодо цього пункту.

Потім він написав: 3. ЧЕСНИЙ ПОДІЛ ПРИБУТКУ 50/50.

Це було вкрай важливо. Усі наші фінансові прогнози показували, що ми повинні отримувати принаймні 50% від наших фільмів.

— Чесні п’ятдесят на п’ятдесят, — сказав Стів. — Так, щоб розрахувати було просто.

— Без використання цих прадавніх голлівудських умов розрахунку, які працюють на руку для студій, — додав я.

— Отже, лишається лише питання бренда, — вів я далі. — Піксарівські фільми під маркою Pixar.

Ми обговорювали це безкінечно. Стів записав: 4. БРЕНД Pixar.

— Ці фільми робимо ми, — сказав Стів. — Увесь світ повинен знати про це.

Таким був «четвертий стовп» піксарівського бізнес-плану.

— Ще щось? — запитав Стів.

— Здебільшого, усе, — сказав я. — Це наші головні принципи, на яких ми повинні стояти попри все.

Тепер на дошці був стовпчик, де йшлося про таке:

НОВА УГОДА

1. Творчий контроль.

2. Сприятливе вікно для релізів.

3. Чесний поділ прибутку 50/50.

4. Бренд Pixar.

Ми розуміли, що під час проведення повторних переговорів поставатиме багато інших спірних питань, проте планували цих чотирьох моментів триматися чітко. Якщо ми поступимось у будь-якому із них, піксарівське майбутнє опиниться під загрозою. Це були наші принципові умови.

— Думаю, ми готові, — сказав я.

— Зателефоную Айзнеру, — відповів Стів. — Скажу йому, що у нас на думці.

Я був певен, що це правильний крок. Хоча було трохи страшно. Якщо Айзнер зачинить перед нами двері, бо думатиме, що ми хочемо забагато, наші шанси на поліпшення фінансової ситуації зараз і в прогнозі на середній термін практично зникали. Але ми обдумали ситуацію з усіх боків. Настав час узятися до повторних переговорів із Disney. Передбачити, що станеться потім, було неможливо, але одна річ була цілком зрозуміла: коли Стів зніме слухавку, щоб зробити дзвінок до Айзнера, на кону для Pixar стоятиме дуже багато.

20

Час зіграти

Стів зателефонував Айзнеру на початку лютого 1996 року, щоб розпочати розмову про можливість передомовленості з Disney. Він пояснив, що ми хочемо використати нещодавно зароблені кошти на покриття частини виробничих витрат наших фільмів, і окреслив чотири тези, найважливіші для нас. Айзнер відповів, що зацікавлений в обговоренні. Повідомив, що відкритий для прийняття чотирьох положень, і вказав, що хотів би продовжити чинну угоду, збільшивши кількість фільмів, на яку вона поширюється. Розмова минула добре. Айзнер сказав, що незабаром зв’яжеться з нами.

Ми підготувалися до ведення переговорів із Disney. Я наглядав за підготовкою всіх деталей і формуванням проекту угоди так само, як було і з IPO Pixar, тим часом Стів мав відповідати за зв’язок із Айзнером, аби виводити нас із глухого кута. Ми зібрали команду, щоб переконатися: ніщо не випало з уваги. Проект контракту хотіли готувати самотужки — тож до цього процесу залучили Гарі Мура. Гарі працював на Стіва в NeXT і представляв Pixar під час укладення ліцензійних угод на патенти з Microsoftі Silicon