Ангеліна Кріхелі - Про любов для дітей, Ангеліна Кріхелі

— Подивися тепер на себе, — дівчинка відокремила її від друга і глибокого смутку, не знаючи, що відповісти, і Яга подивилася на себе в дзеркало.

— Отак дива! — здивовано вигукнула Яга.

Замість згорбленої зморщеної злісної бабці із дзеркала дивилася золотава молода красуня. Надія поглянула разом із нею і згадала, де одного разу бачила цей образ — на полотні Кощія.

Яга теж згадала. Почала ритися в численних кишенях спідниць, намацала щось, очі засвітилися непідробною радістю. Витягла з глибин одягу затерте дерево, любовно потерла гладкі краї. Було видно, що вони гладкі не від обробки, а тому, що затерті руками. Надя обережно зазирнула поверх рук Яги, підвівшись для цього на шкарпетки. З невеликої плоскої деревини на них дивився Кощій. Хлопець із неповторною усмішкою та теплотою в очах.

Яга обернулася до Кощія. Стільки в цьому погляді було невимовних слів, щемливої ніжності та трепетного світла, що Надя збентежилася, відчувши себе зайвою.