Tadelia Ross - Реліквія, Tadelia Ross

Розділ 26

       На моніторах Марк вивів інформацію про останню особу з червоного списку, який пані Лютея дала Едвіну. Емілі стояла шокована від побаченого. Найближча людина для неї стала найзапеклішим ворогом. 

— Хіба у мене була сестра? Я не пам'ятаю цього. - різкий біль пронизав голову, в очах почало все плисти. Дівчина не розуміла, що коїться. Похитнулася, але Едвін вже тримав її міцно, щоб вона не впала. 

— Пані Лютея зробила так, щоб ти не згадувала про неї, бо це мало б погані наслідки. - голос кароокого чувся віддалено і не чітко. 

       Емі втратила свідомість. Чоловік же підхопив її на руки та відніс в кімнату. Обережно поклав її на ліжко та сів поруч. Піт з'явився на її чолі, тож Едвін узяв невеликий рушник та змочив холодною водою, а тоді поклав його на чоло дівчини. Вона щось бурмотіла тихо, розібрати було неможливо, але окремі слова він чув.

— Ні... Не треба... - останній пазл пам'яті повернувся на своє місце.

 

        День доленосної зустрічі Едвіна та Емілі

— Есті, зупинися! - крикнула Маргарет.

      Маргарет старша сестра Есті. Напружені стосунки сестер не давали змогу жити нормальним життям обом дівчатам. 

       У той день Маргарет мала вийти заміж за заможного чоловіка з яким її заручини ще кілька років тому. Наречений завжди підтримував її, але сама дівчина страшенно ревнувала його до сестри. Вона вбачала у нормальному ставленні свого нареченого до її сестри почуття, яких не було. 

       Есті йшла коридором. Неллі пробігала поруч та зачепила плечем дівчину. Вони не були знайомі. Це була перша зустріч в будинку батьків дівчини. Так склалося, що Неллі мала старшого брата, який і був нареченим Маргарет. 

— Вибачте, я так спішила, що не помітила вас. - вона мило посміхнулася та побігла далі. Її посмішка була щирою, а сама дівчина здавалася трохи наївною і дуже приємною. 

       За вечерею всі зібралися за столом, сім'я Есті та сім'я Джорджа, нареченого сестри. 

— Як справи у нашої любої невістки? - з теплою посмішкою сказав батько нареченого.

— Трохи втомилася. Це через підготовку до весілля, але все добре. Я щаслива. - вона виділила останню фразу і поглянула на Есті. 

— Скоро вже поїдете відпочивати. Медовий місяць. Ви вже вирішили куди поїдете? - чоловік поглянув на Маргарет запитально.

— Батьку, ми вже визначилися, але поки це секрет. Впевнений тобі сподобається це. - Джордж подивився на батька і дав зрозуміти, що цю тему вони не хочу обговорювати.

— Звісно. Мій син обере усе найкраще. 

       Решту часу вони провели за розмовами про буденні речі та роботу батьків обох сімей. 

Есті відійшла, бо хотіла трохи усамітнитися. За нею пішла Маргарет. Вони були на балконі другого поверху. 

       Есті розвернулася спиною до перил, коли почула кроки за спиною. Маргарет підійшла дуже близько та дивилася з усією ненавистю, що тільки мала. 

— Зникни з мого життя і життя Джорджа. - Есті стояла не порушно і впевнено дивилася на сестру.

— Не розумію про що ти. - спокійним тоном відповіла дівчина.

— Не розумієш?! Я бачу як він дивиться на тебе. 

— Він дивиться на мене, як на твою сестру. Чи ти думаєш, що він має мене ненавидіти так само, як і ти?! Ти помиляєшся. - вона зробила крок до Маргарет. Вони стояли в лічених сантиметрах одна від одної. 

— Я покажу всім, яка ти насправді. Тоді вони зрозуміють, що ти не людина. Ти - монстр, який заслуговує на смерть. - лють вирувала в очах сестри. 

       Маргарет штовхнула сестру до перил і стиснула руку на її шиї. Дівчина схопилася за руки сестри. Страх накрив її з головою, бо вона була за крок, щоб летіти в прірву.

— Маргарет, не дурій! Ти сама навигадувала собі щось, а тепер безпідставно мене звинувачуєш. - крихти розуму, які лишилися все ж мали намір покинути її голову. 

— Кричи голосніше, хай всі почують тебе. - злісна усмішка з'явилася на обличчі Маргарет.

— Не роби собі гірше. Пусти мене. - Есті переводила погляд то на сестру, то на прірву над якою її схилила сестра. - Я зникну... Чуєш? Зникну з вашого життя. Більше не з'явлюся тут. Тільки відпусти мене. 

— Думаєш, я тобі повірю? - за її спиною з'явилися чоловіки. Їх було двоє. Очевидно, що це був хтось з її охоронців.

       Чоловіки переглянулися та легко кивнули одне одному. 

— Пані Есті, зупиніться! Не робіть цього. - закричав один з них та гра їх була на публіку. 

       Для Маргарет це був знак, що час діяти. Вона легко помінялася місцями з сестрою і почала кричати. Все дійсно виглядало навпаки. Ніби кілька секунд назад Маргарет не погрожувала Есті, тепер її очі наповнилися страхом. Вона кричала про допомогу. Очі Есті розширилися від усвідомлення, що саме зараз коїться. Вона міцно тримала руку сестри, а тоді прийшовши до тями потягнула її на себе і штовхнула до натовпу, який вже встиг з'явитися. Всі ошалешено дивилися на дівчину. А тоді шок змінився на засудження. Лише батьки дівчини справді не розуміли, що відбувається. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍