Ірина Айві - Дівчина з секретом, Ірина Айві

       П'ять років по тому ...

---- Мамусю, можна ще разочок? Ну, будь ласка, ---- крізь крик і сміх дітей кричала моя непосидюча Ліза.

    Парк атракціонів це справжня знахідка для дітей і миттєве спустошення гаманця для батьків. Тут усе таке яскраве і цікаве, що я сама не проти поринути у дитинство. Хоча у моєму дитинстві таких розваг і близько не було.

     Різні лавки  де продавали солодку вату, хот-доги, а ще були такі у яких можна було виграти м'яку іграшку, звісно якщо вдасться зловити й витягнути її. Та я за посмішку своєї принцеси Лізи готова на все.

   Донька стала цілим світом для мене. Варто мені лише глянути на неї, як на душі стає тепло і затишно. Маленька хитрунка міцно обійняла мене за шию і попросилася  ще раз на качельку. 

---- Ну давай ще разочок і все, нам пора додому, хитрунко.

---- Знаю, мамусю, ---- погодилася Ліза, ---- тобі треба на роботу.

---- А тобі треба добре виспатися, щоб завтра бути веселою та активною у садочку.

---- Знаєш мам, коли я виросту, то обов'язково стану схожою на тебе. Теж буду дуже розумна і красива.

    Так, завдяки моїй бабусі, яка няньчила Лізу, мені вдалося закінчити інститут і здобути науковий ступінь з історії. А далі робота у школі, репетиторство, а ще я іноді давала оцінку різним антикварним речам і предметам старовини. Як правило моїми клієнтами  були заможні люди, які щедро оплачували мою роботу. Правда, що стосується особистого життя, тут я повний профан. Чи шкодувала я про щось? ---- Ні!

--- Донечко годі, злазь уже, ---- крикнула Лізі, яка схоже забула про свою обіцянку.

    Темні оченята моєї дівчинки сяяли від задоволення. А у доньки були очі незнайомця, з яким я п'ять років тому провела ніч. 

 Одного разу перед тим, як мала народитися Ліза, мені стало цікаво, хто батько моєї дитини. Порившись в інтернеті я дізналася хто такий цей  Алекс Фролов.

   Його батько відомий столичний бізнесмен, а Алекс ---- його старший син, ріс і навчався  у Києві, а от університет закінчив у Лондоні. Темноволосий, красивий, Ліза точна його копія. Це ж треба було так придатися. Хоча чому я дивуюся у її венах тече кров Фролова. Тепер коли пройшло майже п'ять років я точно знаю, що зробила усе правильно. У світі є дуже багато чоловіків, які навіть не підозрюють, що у них є діти. 

---- Мамо, можна взяти трохи цукрової вати додому, щоб поділитися з бабусею Ніною?

---- Лізок, візьмімо бабусі щось інше, а то вату нам точно не довезти додому. Давай краще  візьмемо бабусі різних фруктів.

---- Добре мамочко, я люблю тебе. Ти у мене найкраща.

---- Я теж тебе люблю, миле моє  сонечко.

Я міцно обійняла доньку і притулила до себе, розцілувавши в обидві щоки.

---- Бабусь, ми вдома, у нас для тебе сюрприз,  ---- скаче моя непосидюча вереда. 

---- І, як? Вдалося повеселитися на славу, ---- запитала наша бабця, якимось чужим, втомленим голосом.

---- Рідна моя, з тобою все гаразд? Вигляд у тебе хворобливий. Ти часом не захворіла?

---- Ой, не знаю, напевно тиск піднявся, голова розколюється й у грудях дуже тисне.

---- Поміряймо твій тиск, ---- кажу бабусі, змушуючи її присісти на диван і одразу хапаю тонометр.

 ---- Дуже високий, думаю краще викликати швидку.

---- Не треба, зараз прийму таблетки, трохи полежу і все пройде. 

---- Не обманюй! Я добре знаю, що таблетки і краплі  ти уже приймала, але вони не допомогли. Я викликаю лікаря і навіть не думай перечити мені. 

---- У вашої бабусі мікроінфаркт, їй потрібна термінова госпіталізація. Ми забираємо її до лікарні, ---- почула я невтішний вердикт лікаря.

---- Так, звичайно. Я, можу поїхати з вами? Звісно, але дітям у реанімації не місце. Дитина має залишитися вдома.

---- Я зрозуміла.

---- Лізок, я подзвоню твоїй хресній і попрошу, щоб вона посиділа з тобою, а мені треба посидіти біля бабусі. Добре, сонечко?

---- Гаразд, я посиджу з тіткою Ліною. А, що з бабусею Ніною?

---- Вона трохи захворіла і їй доведеться полежати у лікарні, золотко. 

    Усю ніч я провела у реанімації, поряд з бабусею. На щастя лікарям вдалося стабілізувати її стан. Над ранок черговий лікар повідомив, що найгірше вже позаду, але десь на тиждень бабуся залишиться у лікарні.

---- Ти чула, що сказав лікар? ---- уточнила я, знаючи, що моя Ніна Павлівна зараз буде збиратися додому.

---- Нічого, трохи відпочинете від мене.

---- Рідна моя, не кажи дурниць. Ми з Лізою вже сумуємо за тобою. Зараз я мушу бігти,  бо треба відпустити Ліну, а ще я сьогодні після уроків маю оглянути кілька картин. Тож ми з донькою  приїдемо до тебе ввечері. 

---- Настю, займайся своїми справами і не хвилюйся про мене. Я в порядку і під наглядом.

    Дорогою додому, мені подзвонила вихователька з дитячого садочку і сказала, що їх закривають на триденний карантин. У хлопчика з Лізиної групи  виявили інфекційне захворювання і  вони мають провести повну дезінфекцію. Тепер доведеться брати з собою Лізу і на роботу, і до клієнта.

---- Настю, як там Ніна Павлівна? ---- запитала Ліна, щойно я переступила поріг квартири.

---- На щастя все обійшлося. Зараз її стан стабільний. А, як Ліза, не сильно вередувала? 

---- Що ти таке кажеш, моя хрещениця, просто золото.

---- Дякую тобі за все, моя вірна подруго. Навіть не уявляю, щоб я без тебе робила.

---- Ну що ти таке кажеш,  я завжди рада допомогти найкращій подрузі, але зараз мушу бігти. Сьогодні у клубі  замовлена приватна вечірка, то ж до вечора буду по вуха завантажена роботою.

---- Ще раз дякую тобі за все, вечором зідзвонимось.

    Залишившись одна, швиденько побігла в душ, поки Ліза спить маю привести себе в порядок, а то діти в школі ще налякаються, або ще гірше ... почнуть кепкувати з мене.

    Після уроків, мені навіть не вдалося заїхати додому. Погодувавши Лізу у шкільній їдальні, одразу поїхала на домовлену зустріч у заміський будинок однієї пані.