Ксана Рейлі - Несподіване весілля. Медовий місяць , Ксана Рейлі

Три місяці потому

Я помітила, що погляд Гордія опустився на мій келих, у якому був апельсиновий сік. Чоловік трохи насупився, але нічого не сказав. Він продовжив мовчки вечеряти, інколи кидаючи на мене неоднозначні погляди. Мабуть, він помітив, що я навіть не торкнулася до їжі.

— У мене є для тебе дві новини, — серйозним тоном мовила я.

Гордій, здається, напружився. Він відклав виделку та пильно глянув мені в очі.

— Погана та хороша? — спитав чоловік. Я ж кивнула.

— І почнемо ми з поганої.

Я важко видихнула та підвелася зі свого стільця. Повільно підійшла до Гордія, поклавши свої руки на його шию. Він легко обійняв мене за талію.

— Щось сталося? — стурбовано спитав чоловік, намагаючись знайти відповідь в моїх очах.

— Останнім часом мені дуже зле, — мовила я, проводячи пальцями по його волоссі. — Постійно нудить і голова часто крутиться.

— Треба відвезти тебе до лікаря. — Гордій поклав свою долоню на моє чоло. — Це може бути щось серйозне.

— Я вже була сьогодні. Це справді дуже серйозно. Власне, ми з тобою плавно переходимо до хорошої новини.

Очі Гордія вмить заблищали розумінням. Він з очікуванням подивився на мене, а я ледве стримувала свою усмішку. Моє тіло нахилилося до нього. Я притулилася своєю щокою до його щоки та тихо прошепотіла йому на вухо:

— Я вагітна.

Між нами зависла мовчазна тиша. Я прочистила горло та уважно подивилася на Гордія. Він раптом зірвався та різко підняв мене на руки. Я скрикнула та засміялася від несподіванки. Міцно вчепилася руками в його шию, а він легко покружляв зі мною на руках.

— Ти радий? — спитала я, коли Гордій опустив мене на ноги.

— Ти ще питаєш? Поліно, ти щойно зробила мене найщасливішим чоловіком у всьому світі. А ти... Ти рада?

— Звісно! Ми ж так чекали цю дитину. Так сильно хотіли її. У нас вийшло, і я така щаслива зараз, що просто не можу передати тобі словами усе те, що відбувається у мене всередині. Вона тут. — Я легко поклала його руки на свій живіт. — Наша Вікторія. Я вже так сильно хочу побачити її.

Гордій раптом присів біля мене. Він трохи підняв мій светр, оголюючи частину мого живота. Я спостерігала за ним, затамувавши подих. Моя рука мимовільно опустилася йому на шию. Гордій трохи потягнувся вперед та  торкнувся губами до мого живота. Я затремтіла від відчуттів, що переповнювали мене. Сльози щастя з'явилися на очах, а на моєму обличчі красувалася широка усмішка. Гордій піднявся та міцно обійняв мене.

— Вона буде прекрасною, — прошепотів він.

— Як і ти, — тихо сказала я. — Знаєш, я дуже рада, що одного літнього дня втекла зі свого весілля та вийшла заміж за того, хто зробив мене по-справжньому щасливою та показав мені, що таке справжня любов.

— А я дуже радий, що одного літнього дня моя наречена кинула мене в день весілля, а замість неї я одружився з дуже впертою, гордою, неймовірно красивою та найпрекраснішою жінкою, яка тільки могла з'явитися у моєму житті. Я кохаю тебе, моя Полінко!

Гордій поцілував мене, а я міцно заплющила очі, дозволяючи сльозам щастя змішатися з нашим поцілунком.

Кінець