Джулія Ромуш - Батько подруги. Скандальний звʼязок, Джулія Ромуш

3.1

Оскільки спідньої білизни я не одягла, то почуваюся зараз жахливо ніяково. І не одягла я її не тому, що це якийсь хитрий план зі спокушання, звісно ж ні, Господи. Чисто з міркувань гігієни. Акуратно склала свій костюм і білизну у ванній. У куточку. Вранці заберу. Я все ще сподівалася, що зможу потрапити в каюту, де були мої речі, і зможу їх забрати. У крайньому разі знахабнію і попрошу Михайла мені з цим допомогти. Він же не відмовить?

- Ой, - вилітає з мене, коли, вийшовши з ванної кімнати, я ледь носом не врізаюся в Михайла. Зовсім вилетіло з голови, що в каюті зовсім мало простору, і що потрібно бути більш обачною й акуратною.

Виставивши вперед долоні, я впираюся ними в торс чоловіка. На автоматі відзначаю, що він пружний як камінь. І дуже гарячий. Долоньки ніби обпікає. У ніздрі тут же вдаряє запах. Чоловічий аромат. На моє здивування, приємний. Парфуми змішані ще з якимось запахом. Мої очі розчиняються, коли до мене доходить, що це запах самого Михайла. Невже чоловік може так приємно пахнути?

Але вже наступної секунди мої очі розплющуються ще більше, зовсім через інше. Шкіру поколює від пильного погляду чоловіка. Він зробив крок назад і зараз без жодного сорому ковзає поглядом по моїх ногах. Оголеними плечима. Щоки моментально вкриваються рум'янцем.

А потім і зовсім відбувається жахливе. Михайло, підхопивши пальцями поли своєї футболки, стягує її з себе.

Я ж стою на одному місці як укопана. Наче ноги вросли в підлогу. Відкриваю і закриваю рот як викинута на сушу рибка. Що він робить? Що це означає? Це шість кубиків на його животі?

Думки метушаться з боку в бік. Я то тремчу від страху, то з цікавістю розглядаю торс мого захисника.

- Я не...

Відступаю, усе-таки можливість рухатися до мене повертається.

- Одягни, - у мене летить його футболка, яку я встигаю зловити перед тим, як вона прилетить у моє обличчя.

- Що? - Так, туплю я не по-дитячому.

- Ліжко тут одне, спати доведеться разом. Хочеш у ліжко лягти голою? - Запитально вигинає брову, а я тут же мотаю заперечно головою. Звичайно, не хочу. - Значить одягай і забивайся під стінку.

Від його хамуватої манери спілкування мене розриває. Хочеться зробити йому зауваження, але я вчасно прикушую язик. Я не в тому становищі, щоб щось вимагати або взагалі дзявкати.

Пробурчавши "дякую", я швидко натягую на себе футболку. На моє щастя, вона виявляється мені майже по коліно. Тому що Михайло високий, у нього широкі плечі й дуже гарне тіло... У цей момент я подумки луплю себе по щоках. Ляпас за ляпасом. Про що ти думаєш, ідіотко?

Трохи забарившись, я акуратно знімаю під футболкою рушник. Користуюся нагодою, поки Михайло відвернувся, і роблю це дуже швидко. Після швидко пірнаю під ковдру і притискаюся до стіни. Мені й так посміхнулася удача. Замість того щоб опинитися в кімнаті з двома збоченими кнурами, мені пощастило опинитися в каюті адекватного чоловіка, який ще й прихистив. Так, у своїй думці, що Михайло не такий вже й поганий, я вже практично впевнена.

Коли в кімнаті гасне світло, моє серце сповільнює хід, ніби прислухається до всього, що відбувається. Готується, загалом, до серцевого нападу. І не дарма. Тому що через хвилину я відчуваю, як прогинається матрац під вагою чоловіка. Я автоматично скочуюся на середину і так маленького ліжка. І, кошмар! Опиняюся прямо під мужиком. Нервові клітини лопаються одна за одною від дикого шоку. Сто відсотків кілька волосинок посиділо в цей момент.

- Я... я випадково, - хриплю і намагаюся вибратися. Але заважають його руки, які вперлися в матрац по обидва боки від моєї голови.

- А я вже подумав, що ти вирішила віддячити мені за доброту, - зі знущанням видає у відповідь, а я починаю наполегливіше вириватися з його захоплення. Серце відстукує від страху вже десь у п'ятах.

- Я, ні, просто...

Чую важке зітхання, а за секунду його рука обвиває мене за талію і перетягує знову до стіни. Я затримую дихання. У місці, де він мене торкнувся, шкіра починає горіти, наче від опіку. Я абсолютно не розумію, що відбувається.

Михайло влаштовується на ліжку за моєю спиною. Оскільки воно маленьке, він притискається до мене впритул. І я розумію, що спати він ліг так само без футболки. Жар його шкіри обпікає і позбавляє можливості вдихнути нормально. Заснути в мене виходить тільки тоді, коли я чую за спиною спокійне й розмірене дихання. Кілька разів вимовила пошепки його ім'я, упевнилася, що чоловік не реагує. І тільки після цього змогла видихнути й заплющити очі. Але вже за кілька годин, я зрозуміла, наскільки сильно, помилялася, коли вирішила, що переживати більше нема про що.

Мені спекотно. Жахливо спекотно. Настільки, що хочеться роздягнутися. Дихання плутане, а внизу живота приємно тягне. Я не одразу розумію, чому мені настільки спекотно. Лише коли відчуваю, що чиїсь пальці ковзають по шкірі стегна, потім гладять низ живота, а після... ковзають під гумку трусиків. О, ГОСПОДИ!!!

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно