Неталі МакКензі - Леді для герцога, Неталі МакКензі

3

        Щойно служниця повідомила про приїзд герцога Сара вже знала, що перша зустріч має відбутися з нею, а не з Джейн. Раніше вона ніколи не спілкувалася з герцогом Холстоном. А після тієї витівки на балу Джейн взагалі ставилась насторожено. Але зараз вони з Джейн грають в гру, за правилами якої Сара грала роль дочки графа Дорсет. Отож, наслідуючи Джейн, за відсутності графа, гостей зустрічати мала вона. 

     Сара увійшла в блакитну вітальню. Герцог чекав на господаря розглядаючи картину, що висіла по центру кімнати. Сарі раптом здалось, що гість вивчав картину надто уважно. Його руки були закладені за спину та міцно стискали одна одну. Сара була впевнена, що він чув як вона увійшла. Однак, навмисно вдав, що не бачить її. Вона вже хотіла висловитись з цього приводу. Однак зупинилася вирішивши, що подрузі така поведінка може зашкодити. 

      - Мілорд? - якомога спокійніше покликала вона і він нарешті повернув голову в її сторону. Дівчина поспішно присіла в реверансі. 

       Повільно повернувшись та видавивши з себе ввічливу посмішку Холстон поклонився. 

      - Я хотів зустрітися з графом Дорсет. Перепрошую, що без попередження. 

      - Графа немає вдома. 

      - О, я зачекаю. 

      - Мабуть я погано висловилась. Граф з графинею у від’їзді й повернуться за кілька тижнів. 

       - Гм. - По обличчю герцога промайнула суміш полегшення та здивування. - Негода застала мене в дорозі і я хотів попросити про послугу. 

        - О, ви можете лишитись. Звелю додати набір посуду для обіду. 

       - Звелите?! - здавалось, що здивування герцога було щирим. 

        - О, як грубо з моєї сторони. Я думала, що Ви знаєте хто я, і тому не представилась. Я донька графа - Джейн Дорсет. 

       Сара посміхнулася настільки мило, наскільки дозволяла ситуація. Вона була рада, що Джейн тут не було. Тому, що коли герцог почув її ім’я, то поглянув на неї таким поглядом, що по спині поповз холод. Здавалося, що він вклав у нього всю ненависть, яку лише можна було уявити. Сара була переконана, що навіть найміцніші почуття можна було вбити одним цим поглядом. Сара ж бажала подрузі щастя і в цей момент поклялася собі, що зробить усе, аби герцог змінив думку про Джейн. 

 

       Крістофер дивився на леді, що стояла перед ним і відчував як в грудях закипає лава неприємних почуттів. Він не був налаштований на зустріч з цією леді в перші хвилини перебування в маєтку. Звісно, було дивно, що леді зустрічає гостя замість графа. Але він був напруженим настільки, що навіть не думав над тим, ким могла бути дівчина, яка стоїть перед ним. Коли ж він дізнався, що графа немає, то відчув полегшення. Ще кілька днів спокою йому не завадить. І тут черговий удар. Ця особа, і є тією, що так ненависна йому. І вона ще стоїть та посміхається йому неначе невинна овечка! Трясця! Він не може лишитись! Краще вже йти під дощем по багнюці, ніж провести ніч під одним дахом з нею! Дізнайся хто про це і він буде в кайданках шлюбу швидше, ніж він моргне. 

        - Коли Ви сказали, що графа немає, я гадав, що немає всієї сім’ї. Боюсь правила пристойності не дозволять мені лишитись тут на ніч. 

      - О, розумію мілорд. - стримано відповіла дівчина.

      - Джейн? Чому ти не попередила, що у нас гості? Я б одягнулась належним чином. 

      Герцог із Сарою повернули обличчя до Джейн яка граційно спускалася по сходах. Сара посміхнулась. За кілька сезонів, що вони виїжджали, Джейн стала майстром в мистецтві флірту та знала як привернути до себе увагу. І з’явилася саме доречно. Тому, що Сара не знала як затримати герцога. Він явно не схвалював її. Це було добре видно по неприродно рівній спині, зосередженому обличчі та  вустах, стиснутих в пряму лінію так сильно, що вони втратили природний колір.

             - Мілорд. - Джейн присіла у витонченому реверансі. 

          Її серце билось настільки голосно, що вона боялась не почути слів які він говоритиме. Скільки років вона мріяла привернути його увагу! Але він лише проходив повз на відстані кількох кроків. І це в найкращому випадку. Зазвичай вони просто не перетиналися на балах чи прийомах. Хоча дівчина завжди здала є він на них чи немає. І от, він стоїть в її вітальні та галантно вклоняється. А ще він захоплювався нею. Це читалось в його очах. Дівчина бачила це багато разів в очах своїх прихильників. Але жодного разу не раділа цьому так, як раділа зараз. Раптово хвиля тривоги нахлинула на неї. Чи захоплюватиметься він нею так, коли вони розкриють правду? Чи може він уже зрозумів хто є хто?

        - Мілорд, дозвольте представити мою подругу - леді Сару Грейсон. Вона саме гостює в мене. - спохватилася Сара.

         - Леді Грейсон - герцог нахилився до її простягнутої руки та затримався на кілька хвилин довше, ніж це дозволяли манери - Радий знайомству з Вами. 

       На обличчі Джейн виступив рум’янець. Герцог звісно ж думав, що це через лестощі з його сторони. Сара ж була впевнена, що це прояв не надто приємних для герцога думок. Вона знала, що Джейн сподівалася, що він все ж таки впізнає її. А виявилося, що він навіть не уявляє. як виглядає його наречена.

       - Я чула, що Ви відмовляєтесь пообідати з нами? - якомога м’якше запитала Джейн подумки молячись, щоб її голос не здригався. 

       - Це було покликано моїм відчуттям честі. Сумніваюсь, що було б пристойно незаміжній леді наодинці вечеряти та залишатися на ніч з неодруженим чоловіком. 

       Джейн весело засміялась. Однак під посмішкою вона ховала розпач. Герцог не впізнав її! Інакше б потреба представлятися відпала. Та й від її пильного ока не втекло те, що Сари герцог сторонився, а до неї ставився привітно. Але як би прикро їй не було, зовні видно цього не було.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍