Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

опинитися поруч із Патриком, щоб одягати найвідвертіші сукні, аби демонструвати всі свої розкішні принади. «Сучка, — подумала Кат. — Руда сучка!» — і пішла шукати свого брата. Знайшовши його, попрохала:

— Джеммі, скажи мені, що ти знаєш про кузину Фіону.

Джеммі хихикнув.

— Кажуть, вона надто щедро ділиться своєю красою, але я ніколи не бував у неї в ліжку. Подейкують, що дитина, яку вона носила, була не від Стюарта. Він був такий хирлявий, навряд чи він узагалі входив у неї. — Джеммі глянув на сестру. — Ґленкірк тепер подобається тобі, еге. Кат?

— Еге.

— То стережися кузини Фіони, адже добре видно, що вона бігає за ним, хоч я не певен, що сам Ґленкірк це розуміє, бідолаха.

Але Патрик чудово розумів, як зацікавлена ним Фіона, і якби не Кат, що жила в замку, він, може б, навіть побавився трохи зі своєю гарячою рудою кузиною. Парубок знав, що всі чутки про неї, найпевніше, правдиві, проте було б цікаво підтвердити їх.

Якось уночі, відразу по Різдві, Фіона спробувала спокусити графа. Коли всі вже давно полягали, граф залишився поговорити зі своїм братом Адамом коло вогню. Він хотів укласти шлюб між спадкоємицею Форбсів і Адамом. Адам, однак, переконував його, що їхній молодший брат, сімнадцятирічний Майкл, набагато більше підходить для тринадцятирічної Ізабелли Форбс, ніж він.

— Я хочу одружитись якнайшвидше, і не з дитиною. Майкл іще три-чотири роки не буде готовий до шлюбу. Тим часом дівка Форбсів дійде зросту. Хай одружуються. Вона божеволітиме від його вродливого дитячого обличчя.

Патрик засміявся.

— Добре, брате, але хто та дівчина, для якої ти приберігаєш себе?

Адам усміхнувся, і його очі звузилися.

— Я ще не розповідав прилюдно про наше з нею єднання, але відкриюся найближчим часом.

Брати ще трохи посиділи, попиваючи глінтвейн, заготований спеціально до свят. Обидва були високі, як їхній батько, але Патрик мав темне волосся, як у матері, та зелено-золотаві очі родини Леслі, а Адам — руде волосся Леслі з теплим червонястим відтінком і бурштинові очі Стюартів.

Тепер, зігріті братнім товариством і добрим червоним вином, вони підіймалися сходами вгору до своїх кімнат.

— У мене ще лишилося хороше віскі від старого МакБіна, — сказав граф. — Заходь, хлопче, хильни зі мною чарчину. Після нього краще спиться. — Він відчинив двері до спальні й увійшов, його брат ступив слідом.

— Святий Ісусе, — скрикнув Адам. На братовому ліжку лежала Фіона Стюарт, і відблиски вогню грали на її голому білому тілі. — Благослови мене, Господи, кузино!.. Ти найпрекрасніше, що я бачив сьогодні ввечері!

— Якого біса ти тут робиш? — запитав граф, раптово зовсім протверезівши й холонучи від люті.

— Ти не йшов до мене, Патрику, — ніжно мовила вона, — тож я прийшла до тебе.

Він відчував аромат теплого мускусу від її напахченого тіла.

— Я плачу своїм повіям, Фіоно. Скільки ти береш?

— Патрику! — стала благати вона його хрипким голосом. — Будь ласка! Я божеволію від тебе, кузене! Одружуйся зі своєю незайманою ганчіркою, якщо так треба, але візьми мене! Будь моїм коханцем. Ти не пошкодуєш про це, Патрику!

— Богом присягаюся, — сказав Адам сухо. — У чому твій секрет, брате? Мені б дістати таке спокусливе запрошення від жінки.

Патрик повернувся до свого молодшого брата.

— Ти хочеш цього?

Адам подивився на нього.

— Так. Давно вже.

— То бери! Я цю ніч посплю у твоїй кімнаті.

— Ні! — закричала Фіона сердито. — Я хочу тебе, а не цього малого павича!

— Люба моя кузино, — відповів граф спокійно, — за всіма чутками, що дійшли до мене, у тебе, звичайно, чималий досвід. Ти маєш знати, що любитися з тим, кого не хочеш, не просто анітрішечки не приємно, а й, чорт його бери, нудно аж до смерті, — повернувшись до неї спиною, він вийшов із кімнати.

Адам зачинив двері за своїм братом, з гучним стуком штовхнув засувку.

— Ну, Фіоно, любове моя, — протягнув він ліниво. — Я вже певний час хочу, щоб ти опинилася в такому положенні.

— Іди до нечистого, — люто плюнула вона на нього і, вставши, спробувала підійти до дверей.

Адам простяг руку і, схопивши за лікоть, потягнув її назад.

— Е ні, красуне, — проказав він грубо, мнучи збуджений сосок рукою. — Ні! Сьогодні ти розсунеш ноги переді мною! — Він штовхнув її на ліжко, і Фіоні раптом стало страшно.

Відтоді, як уперше впала в солому в затемненій стайні з головним стайничим свого батька, вона завжди верховодила в таких ситуаціях. Фіона безпорадно лежала на ліжку, дивлячись, як її кузен повільно стягає із себе одяг. Спина та плечі, що опинилися перед нею, були широкі й оброслі м'язами. Вони переходили у вузьку талію. Він зняв короткі щільні штани. Стегна в нього були стрункі, сідниці красиво округлені. Адам Леслі повернувся, і Фіона вражено скрикнула.

Колись вона бачила, як цінний жеребець її батька заліз на кобилу в полі. Фіона сподівалася, що колись знайде чоловіка з таким самим велетенським розміром. І ось він стоїть перед нею й сміється.

— Так, люба. Ти п'ять років утікала від того, чого так хотіла.

— Святий Ісусе, — прошепотіла вона. — Ти ж мене цим уб'єш! — Але вологе таємне місце між її ногами спрагло пульсувало. Мало не плачучи, вона простягнула до нього руки. Його тіло швидко накрило її, і він відчув, як тепла дівоча рука жадібно тягнеться, щоб спрямувати його. Він обережно увійшов у неї і, переконавшись, що в неї легко заходить його розмір, почав повільно й чуттєво рухатись. Її тіло неабияк вигнулося під ним, а нігті вп'ялися в його спину. Його рухи ставали дедалі швидшими та палкішими, а вона почала тихо стогнати, і за кілька хвилин цей стогін змінився криком чистого вдоволення.

Адам скотився з кузини й тихо ліг, віддихуючись. Потім звівся на лікті й, поглянувши на неї згори вниз, промовив:

— Для дівки, що блудила мало не з дитинства, ти вмієш до біса мало, і це твоя власна провина! Ти весь час віддавала себе невмілим нікчемам. — Схиливши голову, він задумливо погриз якусь хвилину напружений сосок, доки його пальці гралися між її ногами. — Мене ж, люба моя, — провадив він далі, — навчали найкращі повії Парижа, Лондона й Абердина. Я з радістю навчу тебе всього, що знаю.

Усе ще опираючись йому, Фіона мовила:

— Я не казала, що буду твоєю коханкою, нахабо!

— Я й не пропоную цього, моя люба.

Вона мала спантеличений вигляд.

— Я певен, що в церкві вже звикли видавати кузинам і кузенам Леслі дозволи на шлюб, — сказав Адам.

Фіона була приголомшена.

— Я старша за тебе, — заперечила вона безсило.