Ялинка Ясь - Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня!, Ялинка Ясь

-Так? Як цікаво… - мляво відповідаю.

-Можу домовитися, нехай надішлють когось, полагодять...

-Мамо, не варто, я сама розберуся!

-Знаю я твоє «сама розберуся», вже рік труба протікає! Коротше! Я вже замовила!

-Мамо!

-Не мамкай! Я мамка вже майже сорок  років! - я скривилася, коли мені нахабно нагадали про мій вік, - у них сьогодні знижка п'ятдесят відсотків та бонуси на честь свята. Чекай до сьомої вечора!

-Мамо… - закралася до мене підозріла думка, - а ти випадково не звідуєш?

-Про що це ти, дочко? – тоном ображеної невинності поцікавилася мама.

-Про те саме! Мамо, я просила дати мені спокій і перестати підсовувати потяганих синків своїх подруг!

-Та ти... - мати задихнулася від обурення.

-Якщо це черговий кандидат, то я більше навіть не заговорю з тобою! Чесне слово!

-Це звичайний майстер! Я навіть не знаю, кого пришлють! Просто залишила заявку! - прокричала мати, - невдячна! - і кинула слухавку.

 

Чудово! Сама в поганому настрої, тепер ще й мамі його зіпсувала! Хотіла передзвонити вибачитись, але у матері виявилося зайнято. Той  добре.

 

 У торговому центрі провела половину дня. Витратила місячну репетиторську зарплатню у спробі підняти настрій, але зазнала поразки. У кожній, навіть найменшій крамничці мені зустрічалися парочки. Молоді та не дуже. Чоловіки купували подарунки своїм пасіям, продавщиці сочилися медовими привітаннями, жінки цвіли від щастя. Жах, як мені кепсько…

 

Проте, обновочками я запаслася. Купила шовковий халат у підлогу яскраво-малинового кольору. Це була спонтанна та явно божевільна покупка. Взагалі я не прихильник яскравих кольорів. Але побачивши цей халат, закохалася. Приміряла, віднесла на касу, а продавщиця й каже:

-У нас до цього халату є спідня білизна, піжама та нічна сорочка, не хочете подивитися?

Я засумнівалася, а вона продовжила:

-Це моделі минулого сезону і сьогодні продаються із знижкою у сімдесят відсотків!

Що ж, хоч на знижки мені сьогодні щастить! То сантехнік із п'ятдесяти відсотковою, тепер білизна. Але навіщо мені шовкові малинові труси та сорочка? Вражати лисого Мойшу?

Продавщиця підступно посміхнулася моєму мовчанню і кинулась показувати. Коротше, я здалася. Ні, трусики не купила. Але на сорочку з розрізом до стегна та чорним мереживним ліфом розщедрилась. Мойші сподобається, я точно знаю!

 

Коли рушила у бік виходу, побачила на прилавку взуттєвого магазину малинові домашні шльопанці з прозорим каблучком. Рішуче зайшла до магазину та купила! І що ви думаєте? Виявилося, це була остання пара і до них у подарунок йшла пляшка коньяку Хеннесі. Ну, як пляшка… пляшечка двісті п'ятдесят мілілітрів. Але мені з головою! День перестав здаватися таким похмурим.

Практично на виході мене упіймала жвава дівчина і запропонувала недорогі манікюр і педикюр, а я… так не хотіла додому, що погодилася. У крихітному кабінеті мені зробили не найкращий в світі манікюр, зате в них знайшовся лак, такого ж отруйного відтінку, як і всі мої покупки.

 

Вдома прийняла душ, надягла халат на голе тіло, розпустила волосся, бризнулася духами з апельсиновими нотками, всунула сережки-кільця у вуха, взула тапочки і покрутилася перед дзеркалом. А я ще нічого, виявляється! Малиновий колір гармоніював із чорним волоссям, а самотні сивинки не впадали в очі.

 

Накрила стіл у кімнаті, що служила мені і спальнею, і кабінетом, і вітальнею. Королем столу став Хеннесі, а його придворними: лимони, оливки, моцарелла та шпроти. І… свято розпочалося. Я погасила світло, ввімкнула телевізор і поринула в перший фільм, що попався.

Через пару келихів настрій підскочив ще вище і у голову прийшло, а чи не замала пляшечка? Її перервав дзвінок у двері.

Це хто? Валяжною ходою дісталася дверей, зазирнула у вічко. Чоловік у костюмі та з букетом орхідей. Спочатку вирішила, що людина помилилася дверима. Але тут, як блискавкою вдарило! Я ж забула про сантехніка! Ну, мамо! А казала «звичайний майстер»! На жаль, майстри у смокінгах на виклик не ходять! Мама-таки знову звідує!

Першим рішенням було - не відкривати. Дзвінок повторився, чоловік за дверима з тугою глянув на годинник і я побачила його обличчя. Гарний. Це вперше мені такого принца засватали. Я задумалась. А що, якщо…

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно