Марісса Вольф - Син маминої подруги, Марісса Вольф

4

Миколай

 

Ми лежимо на Машиному ліжку. Я все ще перебуваю в ній. От би ніколи не подумав, що вона така солодка там. Просто ідеальна. Так, про це зараз думати не можна, а то у мене знову встане, а часу зараз на це, на жаль, немає.

Я провів рукою по її обличчю, шиї і опустився на груди. Відчув, як Машино тіло відразу ж відгукнулося на мої ласки. Здається, вона і сама цьому здивувалася. Але, згадавши про обіцянку, підхопилася з ліжка.

- Я в душ, - кинула вона, вибігаючи з кімнати.

А я продовжив лежати на її ліжку і думав про те, яка ж вона класна. І фігура дивовижна, і груди такі, як я люблю. Як же вона мене заводить. Так і хочеться увірватися до неї в душ і продовжити. Але, блін, тоді в квартиру увірвуться її батьки.

Я приїхав до рідного міста за душевним теплом, а знайшов ту, яку і не шукав. У Машки офігенним було все: і її вміння знаходити спільну мову з моїм вибуховим характером, і повне розуміння мене, і вміння промовчати, коли потрібно, і розум, і фігура, а тут ще й секс виявився просто дахозносним. Таку дівчину я не хочу відпускати. Ця думка мені підірвала мозок.

- Маш, у мене до тебе питання? - сказав я, увірвавшись в ванну.

Вона очманіла від мого вигляду і від терміновості ситуації. Така мокра. Краплі стікають по ласому тілу, напружені соски. Ні, я зараз не про те думаю.

- Що? Батьки вже прийшли? - злякано обернулася вона.

- Що? А ні. Чи не батьки.

- А що тоді таке термінове? І закрий, будь ласка, двері. Мені тут холодно.

Небезпечно. Ох, і небезпечно запрошувати мене увійти до неї. Так я точно ввійду в неї.

- Я тут чого хотів запитати. Ти заміжня?

- Що? - від несподіванки вона впустила шампунь, який тримала в руках. - Ні. Незаміжня.

- У відносинах?

- Миколо, що за питання?

- Маша, ти зараз у відносинах?

- Думаєш, чи не зраджувала я? Ні. Я тільки недавно зі Стасом розлучилася. Тому ні, не в стосунках.

- Добре, - складно було приховати мою задоволену посмішку.

- І що ж тут доброго? Самотня тридцятирічна дівчина, це, по-твоєму, добре?

- Я не про це. - присів на підлогу у ванній, чекаючи поки вона домиється.

Машка ще раз сполоснула волосся, загорнулася в рушник і вибралася з душу на підлогу в пухнасті тапочки. Така домашня. Блін, ось чого мені в моїй холостяцькій квартирі так не вистачало. Жінки. І не просто жінки, а цієї жінки.

- Іди сполоснись теж, - вона кивнула на душ. - Я піду одягнуся.

- Почекай, - сказав я, включаючи напір. - Я швидко.

- Добре. Тоді я посушу волосся.

Знову мені прийшло осяяння. Як же це нагадує мені нормальну родину. Вона, в сенсі Машка, мені точно потрібна. Тільки як би їй про це сказати. На роботі спілкуватися легко, там все просто і зрозуміло, там можна бути жорстким і безкомпромісним. А тут жінка, та ще й яка.

- Маш, поїхали зі мною, - мій язик зіграв зі мною злий жарт, не дочекавшись поки мозок підбере необхідні слова.

- Куди поїхали? - не зрозуміла вона.

- Поїхали зі мною в столицю. - повторив я.

- І що я там буду робити? - повернулася вона до мене, а рушник так безсоромно відкрив її струнку апетитну ніжку.

- Переїдь до мене. І, крім того, мені на фірму потрібен гарний маркетолог. У тебе потрібні знання є. Я у мами довідки наводив, - підморгнув я.

- Так це що була співбесіда? - облизала Машка губки.

Бля, в душі-то і не прикриєшся. Член відразу ж почав підніматися.

- Сподіваюся, ти не з усіма так співбесіди проводиш.

- Я взагалі так нікому не проводив співбесіду. Ти ж мене знаєш.

- Ох, - зітхнула вона. - Думала, що знаю. Але, з одного боку, точно не знала, - тепер підморгнула вже вона.

А потім вона глянула на час.

- Блін, Миколо, прискорюйся. Ми вже хвилин десять як повинні були бути у тебе.

- Ти переводиш тему.

- А ти ні. Дай мені час подумати. Для мене це серйозний крок.

- Для мене теж взагалі-то. Думай, звичайно. У тебе є десять хвилин.

- Ага, як же, - вона зрозуміла мій жарт.

Поки я витирався, Машка подзвонила батькам і слізно попросила почекати ще. Яким чином нам вдалося в наступні сім хвилин зібратися і вилетіти з дому, не знаю.

 

- Ну і загулялись ви, - широко посміхаючись, сказала мама. - Замерзли? Заходьте, чайка поп'єте, а потім вже підете.

- Маш, а ти що додому заходила? - тьотя Віта відразу помітила, що на доньці замість сукні тепер светрик і джинси, в яких її попка виглядала так апетитно, що .. Хм, треба терміново за стіл, там мого кола в штанах видно не буде.

- Так, мам. Ноги втомилися на шпильках ходити. Микола на вулиці почекав. - збрехала вона, не моргнувши й оком.

- А чого ж ти його зайти не запросила? - не заспокоювалася тьотя Віта.

- Так, я швидко. Так, Миколо? - вона повернулася до мене, а в її очах танцювали бісики.

- Так, - я постарався приховати жаль, що нам так швидко довелося перервати наше спільне і тісне проведення часу.

Неабияк випивші батьки все намагалися нас споїти не тільки чаєм. А під столом моя нога торкалася Машиної ноги. Я періодично опускав руку і погладжував її коліно, але потім не втримався, і моя рука поповзла вище. Я спритно розстебнув ґудзик і ширіньку, Машка тихо охнула. Правда, потім їй вдалося якось викрутитися з цієї ситуації, пояснивши все гарячим чаєм.

- Знаєте, я тут Маші запропонував поїхати в столицю, - оголосив я присутнім за столом, а під столом продовжував господарювати в її трусиках.

- А ти що відповіла, Маша? - запитав дядько Андрій.

- Я сказала ... Так ... - вона напружилася від задоволення, яке мої пальці доставляли її солодкій кицькі. - Тобто, я сказала, що подумаю.

- Я зараз прийду, - Машка непомітно витягла мою руку з трусиків і втекла до ванної.

 

Що ж, нехай піде охолоне. Тому що зараз вона хотіла мене так само сильно, як і я її. Нехай охолоне і подумає. Якщо зможе, звичайно.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍