Катерина Дако - Зламати ляльку Loly, Катерина Дако

* 2.1 *

 

Дитинство. Вік людський,
у якому грають у ляльки.
Цей вік на все життя його триває.
різниця лише у ляльках.
Я.Б.Княжнін. "Тлумачний словник"

 

 

Ресторан, в якому всі зустрічалися ввечері у четвер, був розташований майже в самому центрі міста, на третьому поверсі розважального центру. Зал ресторану був багато прикрашений, поряд зі сценою височіла ялинка зі стильними прикрасами в синьо-біло-сріблястому кольорі. Далі стояли столи в шаховому порядку. Кожен співробітник напередодні отримав запрошення, де значився номер столу.
Майже біля входу до зали стояв окремий стіл, на якому вишикувалися келихи з шампанським та вином. Аперетив, так би мовити.
У просторі між сценою та столами, де надалі передбачався танцпол, вже стояли співробітники, потягуючи міцні напої.
Лола приїхала практично однією з перших. Вона була сильно збуджена майбутньою подією. Вдень був салон, де їй зробили начебто просту, але дуже ефектну зачіску: об'ємна коса, яка бере початок зі складного вузла, з невеликою віньєткою. Потім був макіяж, теж не яскравий, але він дуже вигідно підкреслював глибину темно-сірих очей.
Вдома під пильним поглядом Інни вона одягла сукню та чорні туфельки на середньому каблучці.
Не сказати, що Лола сильно змінилася, але все ж таки виглядала більш стильно. Та й почувала себе набагато впевненіше.
Так, нехай вона не красуня, не модель, але все ж таки досить мила. Може й справді план Інни спрацює.
Прийшовши до ресторану, Лола підійшла до столика з напоями, вже послужливо розлитими по келихах. Вирішила, що перед Новим роком цілком підійде шампанське. Взявши келих, попрямувала до хлопців із аналітичного відділу.

- Ось і я кажу, що він просто зобов'язаний сьогодні бути присутнім! - голосно мовила Томочка. – Просто не може не прийти!

- Та навіщо йому цей корпоратив, - сперечався з нею Едік, загальний улюбленець і відомий дамський угодник. - У нього, напевно, знайдеться з ким провести вечір.
Лола зрозуміла, що, швидше за все, йшлося про нового боса. У порівнянні з Гордеєм Едік виглядав таким собі франтом, злегка мажором. У той час як Гордій мав брутальну зовнішність.

- А ти ревнуєш? - примружилася Томочка, дивлячись на Едіка. - Адже раніше ти тон задавав, а тут конкурент намалювався.
Едік засміявся, але схоже, що справді відчув у персоні Гордія Ігоровича суперника.

Лола зітхнула і відійшла вбік. Слухати цю суперечку їй не хотілося. Вона щиро сподівалася, що сьогодні Гордій все ж таки з'явиться. І вона зможе здійснити план, який задумала під керівництвом Інни.

А задумала вона спочатку спробувати запросити Гордія на білий танець, а потім зобразити, що в неї від задухи паморочиться в голові. І попросити Гордія провести її на балкончик. Ну а там в інтимній, так би мовити, атмосфері...

Що має статися далі такого, щоб штовхнути Гордія у бік Лоли, вона не знала. Але налаштована була рішуче. І не збиралася більше блекати вівцею, як це було в прийомній при першій їх зустрічі.

 

***

Народ прибував, ставало шумно та весело. Усі жартували, попивали алкоголь, спілкувалися у неробочій обстановці.

Лола задивилася на гарні іграшки на ялинці, на вогники, що біжать, на казку серед яви. Їй хотілося, щоб її життя теж хоч трохи стало казкою.А для цього у її казці потрібен був принц. І принц був, але не її. Нічийний. А може, вже і зайнятий.

Лола не знала подробиць особистого життя Гордія, хоча іноді підслуховувала, що про нього говорять. Наче син багатих батьків, але мажором не став. Начебто навчався за кордоном, потім там же стажувався. Начебто приїхав на батьківщину кілька років тому, але після якогось дивного скандалу змушений був знову повернутися до Німеччини. Там працював аж до недавнього повернення, ставши відразу генеральним директором однієї з компаній, що належать батькові. І все це без будь-яких подробиць.

Лола хотіла знати все про предмет свого інтересу, але інформації були крихітки. Тому вона могла вдосталь фантазувати, обожнюючи Гордія і насолоджуючись солодкими моментами вигаданих подій. Ось Гордій при всіх бере її за руку, ось каже, як вона йому дорога, ось втішає, коли в неї сталася неприємність. За ці кілька днів чоловік перетворився на напівбога, ставши практично бездоганним. Так би мовити, в "лицаря без страху та докору". І цей лицар подумки вже був біля її ніг.

Нажаль, насправді все було набагато банальніше. Лицар взагалі навряд чи знав про існування Лоли.

 

Чим далі тривав вечір, тим сильніше дівчина нервувала. Ось уже розпорядник запросив займати місця за столами. У Лоли був стіл під номером 4. Поруч із нею сиділи її "партнери з гарячого цеху", кухаря Анюта Михайлівна та Костя. Їхній шеф, який шеф-кухар, сидів за столом із начальством.

Офіціанти стали снувати вздовж столів, пропонуючи заповнити ємності міцними напоями. Лола вибрала біле напівсолодке. Вона хоч і була близька до ресторанного життя і розбиралася у винах непогано, воліла щось легеньке і солодке, таке собі дівчаче.

Народ уже почав розкладати по тарілках салати та закуски, коли зайшов ВІН. Ось саме так, з великої літери, В і пошепки. Лола спочатку відчула холодок у спині, і лише потім зрозуміла, що всі розмови вщухають. Неважко було здогадатися, що це могло означати.

Але дівчину більше вразила своя реакція на Гордія. Вона ніби відчула шостим почуттям, спинним мозком і водночас п'ятою точкою, що він у залі. Ішов до столика дирекції, що значився сьогодні під номером 1. Звичайно, який номер столика може бути у такого чоловіка? І їй зі свого четвертого було зрозуміло, що стрибок від чотирьох до одного практично нереальний.

А потім Лола обернулася, побачила його, і номери столиків стали зовсім не важливими. Все змішалось у неї в голові, майже як у будинку Обломських. Чим там, до речі, все скінчилося? Ні, у неї все буде інакше, добре і навіть краще.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍