Шекспір Вільям - Отелло (переклад О. Грязнова), Шекспір Вільям

Зроби милість, послухай.
Б л а з е н ь. Милості не зроблю, а послухати можна.
К а с с і о. Замість того, щоб жартувати, візьми краще золотий. Якщо служниця генеральші встала, скажи їй, що Кассіо має до неї розмову.
Б л а з е н ь. Вона встає, пане, і якщо стане тут, я спробую сказати їй про це.

К а с с і о
Будь ласка, йди.
Блазень іде. Входить Я г о.
Як вчасно ви з'явились!

Я г о
Ви, певне, не лягали уночі?

К а с с і о
Коли ми розпрощались, вже світало.
Я тут дружину вашу виглядаю
Про зустріч з Дездемоною просить.

Я г о
Дружину я пришлю до вас негайно
І виведу кудись на час Отелло.
Вам буде легше говорити вдвох.

К а с с і о
За допомогу дякую вам щиро.
Яго йде.
Не зустрічав люб'язнішу людину.
Який він безкорисливий!

Входить Е м і л і я.

Е м і л і я
Привіт
Вам, лейтенанте! Дуже співчуваю,
Та все, бог дасть, владнається. Про вас
Подружжя говорило між собою.
Вона за вас просила. Генерал
Сказав, що ви поранили людину
Впливову і відому тут, на Кіпрі.
Вважає він за краще зачекать
З відновленням на службі. У відставці
Побудете для користі своєї.
Заступників не треба. Він і сам
Поверне вас, як трапиться можливість.

К а с с і о
Хотів би з Дездемоною про це
Поговорити трохи наодинці.

Е м і л і я
Тоді ідіть за мною. Я влаштую,
Щоб їй ви сповідатися могли.

К а с с і о
Спасибі вам за все! Я ваш боржник.

Ідуть геть.

Сцена друга

Кімната в замку.
Входять О т е л л о, Я г о і представники Кіпру.

О т е л л о
Листи віддай у власні руки, Яго.
Хай капітан вклоняється сенату.
А з гавані приходь на бастіон,
Там знайдеш нас усіх.

Я г о
Зроблю негайно.

О т е л л о
Панове, я іду на батарею,
Чи згодні супроводжувать мене?

П р е д с т а в н и к и
Завжди до ваших послуг, генерале.

Всі ідуть.

Сцена третя

Сад у замку.
Входять Д е з д е м о н а, К а с с і о і Е м і л і я.

Д е з д е м о н а
Повірте, милий Кассіо, для вас
Зроблю я все, що можу.

Е м і л і я
Постарайтесь,
Бо навіть Яго сам тепер не свій,
Немов із ним біда оця стряслася.

Д е з д е м о н а
Похвальна доброта! Не сумнівайтесь,
Я вас із чоловіком помирю.

К а с с і о
За це я вам віднині, що б не сталось,
Слугою вірним буду назавжди.

Д е з д е м о н а
Я знаю – так і буде. Бо давно
Ви любите Отелло. Ваші чвари
Продовжаться не далі, ніж того
Політика висока вимагає.

К а с с і о
А що, як та політика примусить
Тягнути покарання без кінця?
Спочатку замістять мою посаду,
А потім стане звичною для всіх
Моя відсутність. І мою старанність
Вже більше не згадає генерал.

Д е з д е м о н а
В присутності Емілії клянуся:
Цього не буде. Іншого не візьмуть.
Посада – ваша, слово вам даю.
Клянусь, що не відстану від Отелло,
Аж поки вас на службу не поверне.
Я постіль оберну йому на школу,
Його обідній стіл – на сповідальню,
Ви приказкою будете постійно,
Про що б розмову ми не завели.
Дивіться веселіше! Ваш заступник
Скоріше вмре, аніж покине справу.

Е м і л і я
Синьйоро, повернувся генерал.

К а с с і о
Дозвольте, я піду.

Д е з д е м о н а
О ні, чекайте.
Я буду говорити з ним при вас.

К а с с і о
Сьогодні не хотів би з ним зустрітись.
Боюся я, що це мені зашкодить.

Д е з д е м о н а
Тоді робіть, як знаєте.

Кассіо іде геть. Входить О т е л л о з паперами і Я г о.

Я г о
Мені
Це зовсім не подобається.

О т е л л о
Яго,
Про що ти там бурмочеш?

Я г о
Так, пусте…
О т е л л о
Дивись, чи то не Кассіо квапливо
Залишив Дездемону?

Я г о
Буть не може!
Щоб він злякався вашої появи,
Як спійманий злодюжка? Не повірю.

О т е л л о
Мені здається, все ж таки це – він.

Д е з д е м о н а
Ну, як твої турботи, мій Отелло?
Я тільки-но приймала прохача.
Він знічений суворістю твоєю.

О т е л л о
Який прохач?

Д е з д е м о н а
Колишній лейтенант,
Твій Кассіо. Послухай, мій коханий,
Якщо я справді щось для тебе значу,
Ти з ним якнайскоріше помирись.
Він – вірний друг, що випадково схибив,
Якщо я тільки в людях розуміюсь,
І ти його на службу поверни.

О т е л л о
Це щойно він пішов?

Д е з д е м о н а
Такий убитий,
Що і мене він трохи засмутив.
Пробач йому.

О т е л л о
Не зараз, якось згодом.

Д е з д е м о н а
Але коли ж?
О т е л л о
Та скоро, дуже скоро.

Д е з д е м о н а
Сьогодні за вечерею?

О т е л л о
Ще ні.
Д е з д е м о н а
То завтра вранці? Може, за обідом?

О т е л л о
Мене не буде вдома: на обід
Просили офіцери гарнізону.

Д е з д е м о н а
То ввечері? Чи у вівторок вранці?
Принаймні, не пізніше середи?
Ти тільки назови точніше день.
Та три доби – достатній строк для того,
Щоб показати приклад правосуддя
А також дисципліни торжество.
Він добре усвідомлює провину,
Хоча вона не дуже і велика.
Скажи мені, коли йому прийти?
Не уявляю я, щоб ти просив,
А я тобі відмовила у чомусь
Чи відповідь затримала свою.
А мова йде про кого? Про Мікеле,
Що був тобі за свідка на весіллі,
І так нас намагався одружити,
І так тебе рішуче захищав,
Коли тебе хоч трохи я картала!
Чи треба витрачати стільки слів
І сил, щоб повернуть його?

О т е л л о
Доволі.
Нехай приходить. Все одно коли.
Як можу я відмовити?

Д е з д е м о н а
Не думай,
Що робиш милість. Справа не в мені.
Могла б я попросити з тим же правом,
Щоб ти поїв, тепліше одягнувся
Або змінив, приміром, рукавички.
Якщо колись захочеться мені
Насправді перевірити кохання,
Тоді я щось складніше попрошу.
А це — дрібничка!

О т е л л о
Добре, не відмовлю.
Але тепер, пробач, я маю справи.
Будь ласка, дай можливість їх зробити.

Д е з д е м о н а
Не буду заважати. Вже іду.

О т е л л о
Прийду до тебе скоро, Дездемоно.

Д е з д е м о н а
Еміліє, ходімо.
(до Отелло)
Ваша примха
Запевнить вас, що я скоряюсь вам.

Іде геть разом з Емілією.
О т е л л о
О радосте моя! Нехай загину,
Та я тебе люблю; а розлюблю –
Повернеться хаос.

Я г о
Мій генерале!
О т е л л о
Що скажеш, Яго?

Я г о
Хочу запитати,
Чи знав про вашу пристрасть лейтенант
До вашого весілля?

О т е л л о
Знав, звичайно.
Чому спитав ти?

Я г о
Маю міркування
І хочу порівняти.

О т е л л о
Порівняти?
Я г о
Він з нею був знайомий?

О т е л л о
Так, авжеж.
І поміж нами виступав не раз
Як посередник.

Я г о
Он як!

О т е л л о
Ну то й що?
Хіба довіри він не вартий?

Я г о
Вартий.
О т е л л о
Її цілком він виправдав.

Я г о
Цілком.
О т е л л о
То що тебе турбує?

Я г о
Що турбує?
О т е л л о
Та що з тобою? Чом ти, як папуга,
Почав мої повторювать слова?
У чому справа? Чи твої думки
Такі страшні, що висловить боїшся?
Стривожився, що Кассіо пішов,
Щоб з нами не зустрітися. Почув,
Що сватав він мене – недобре знову!
Замислився, насупився, неначе
Якусь жахливу думку приховав.
Якщо мені ти друг, відкрий мені
Усе, що знаєш.
Я г о
Добре. Вам відомо,
Як віддано служу я вам?

О т е л л о
Звичайно.
І через те, що ти прямий і чесний,
Що слів на вітер ти не звик жбурляти,
Тим більше недомовок я боюсь.
Бо натяки наклепникові личать,
А в чесної, порядної людини
Подібні недомовки – крик душі,
Що стерпіти мовчання не зуміла.

Я г о
Завжди вважав я Кассіо порядним
І безумовно чесним.

О т е л л о
Я також.
Я г о
Яким здаєшся, тим і будь насправді.

О т е л л о
Беззаперечно.

Я г о
І тому я вірю,
Що чесний і порядний лейтенант.

О т е л л о
На що ти натякаєш? Так не можна.
Кажи відверто, прямо, навпростець!
Усе найгірше виставляй назовні!

Я г о
Коритись командиру, генерале, —
Обов'язок солдата, та уголос
Висловлювати здогадки свої
Не входить і в обов'язки раба.
Відкрити вам підозри? А якщо
Вони брудні й брехливі, мов грязюка
В святилищі або в суді неправда?

О т е л л о
Якщо ти усвідомлюєш біду,
В яку потрапив друг, але не хочеш
Завчасно попередити його,
Ти зраджуєш.

Я г о
Облиште, генерале.
Такий уже злощасний норов мій:
Шукати скрізь обман. Моя старанність
Гріхи знаходить там, де їх нема.
Для вас було б спокійніше і краще
На здогадки уваги не звертать.
Це суперечить совісті і серцю,
Необережно, підло, безрозсудно
Вам відкривати всі мої підозри,
Можливо, безпідставні.

О т е л л о
Ти про що?
Я г о
Честь імені для кожної людини
На світі найдорожча, генерале.
Хто гаманець украв – поцупив тлін.
Були у ньому гроші і спливли.
Та той, хто в мене честь мою відніме,
Не зробиться багатшим від злодійства.
Мене ж він зразу зробить бідняком.

О т е л л о
Заради бога, говори ясніше!

Я г о
Хоча б ви серце стиснули руками,
Воно не скаже більше, ніж могло.

О т е л л о
І все ж не маєш права ти мовчати!

Я г о
Остерігайтесь ревнощів, Отелло.
Це почуття – зеленоока відьма,
Що тішиться над здобиччю своєю.
Блаженні ті, хто знають про обман,
Та вже давно жінок своїх не люблять.
Біда, коли здогадуєшся й любиш,
Підозрюєш і все ж боготвориш.

О т е л л о
Це справді — мука.
Я г о
Голий бідолаха,
Злиденним задоволений життям,
Багатством володіє. А багач,
Який боїться втратити багатство,
Бідніший бідних. Господи, врятуй
Від ревнощів моїх близьких і друзів!

О т е л л о
Чекай. Навіщо кажеш ти про це?
Ти думаєш, я міг би отруїти
Ревнивими підозрами життя?
Коли б з'явились сумніви, відразу
Я б остаточно вирішив усе.
Я не козел безмозкий, щоб постійно
Підозрами роз'ятрювати душу,
Щодня чекати зради й шаленіть.
Мене ревнивцем ажніяк не зробить
Визнання світу, що моя дружина
Дотепна, безтурботна і гостинна,
Співає і танцює залюбки.
Де чистота, там кожна риса чиста.
І не страждаю я від порівняння
Її краси з потворністю моєю:
Що обирала – бачила сама.
Ні, Яго, я спочатку подивлюся,
Як щось побачу, спершу перевірю,
А доведу, то нащо ревнувати?
Тоді уб'ю і ревнощі, й любов!

Я г о
Я дуже радий, що тепер я можу
Вам показати відданість свою.
Я доказів не маю, тільки раджу –
Слідкуйте за дружиною пильніше,
Коли сюди приходить лейтенант.
Слідкуйте безсторонньо і тверезо.
Я б дуже не хотів, щоб вашій честі
За спиною у вас завдали втрат.
Я вивчив назубок венеціанок!
Їх витівки одне лиш небо бачить,
І знають менш за всіх чоловіки.
Їх чесність не в цнотливості жіночій,
А в таємниці.

О т е л л о
Он куди ти вів!

Я г о
А що ж, дружина ваша не така?
Хіба це не вона дурила батька?
Любила вас, збиралася втекти,
А удавала, що терпіть не може.

О т е л л о
Так і було.
Я г о
Отож я і кажу:
Якщо до шлюбу так уміла критись,
Що справа уявлялася чаклунством,
То що вже після шлюбу? Втім, боюсь,
Що я зайшов в підозрах задалеко!

О т е л л о
Ні, ні, спасибі.

Я г о
Бачу, що зізнанням
Я знехотя вас трохи засмутив.

О т е л л о
Ніскільки, анітрохи!

Я г о
Засмутив;
Але сприймайте це, як знак любові.
Не забувайте, що в моїх словах
Немає жодних фактів і нічого,
Що дозволяло б висновки робити
І надавати надто точний зміст.

О т е л л о
Не бійся.
Я г о
Це було б несправедливо
І підло: адже Кассіо – мій друг.
Та бачу я, що вас це схвилювало.

О т е л л о
Що, власне? У безгрішності дружини
Я сумнівів не маю.

Я г о
Слава богу!
Пошли господь здоров'я їй і вам!

О т е л л о
У цьому шлюбі є щось неприродне.

Я г о
Атож.